Еволюція державної структури України в роки гетьманування Ю. Хмельницького. Аналіз здобутків та прорахунків у внутрішній та зовнішньополітичній діяльності уряду. Вплив геополітичного фактору на загострення соціально-економічної ситуації в державі.
Аннотация к работе
Сучасні державотворчі процеси, що відбуваються в Україні, супроводжуються зростанням інтересу до вітчизняної історії, прагненням всебічно пізнати і творчо осмислити історичний досвід, набутий на різних, насамперед переломних, етапах поступу суспільства. Однією з проблем, що вимагає, на наш погляд, підвищеної уваги науковців, є дослідження еволюції політичної структури в Українській державі протягом другої половини XVII-XVIII ст. в цілому, і, зокрема, за гетьманування Ю.Хмельницького (1659-поч.1663 рр.), коли все більше втрачався національний суверенітет. Змальовуючи гетьмана жалюгідною постаттю, переважна більшість дослідників вдавалася до надмірних спрощень, не помічаючи його спроб розширити межі української автономії, виваженою соціально-економічною політикою запобігти соціальним вибухам в суспільстві, подолати відцентрові тенденції в державі та не допустити її територіального розколу. Робота виконана відповідно наукових програм з історії України у контексті досліджень, які проводяться кафедрами історії України, всесвітньої історії Камянець-Подільського державного педагогічного університету, згідно програм досліджень Української козацької держави відділу середніх віків історії України Інституту історії України НАН України. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел та узагальнення здобутків вітчизняної і зарубіжної історіографії дослідити внутрішньо-та зовнішньополітичну діяльність уряду Ю.Хмельницького, зясувати роль внутрішніх чинників та геополітичного фактору у загостренні суспільно-політичного становища в державі, зміні форми правління та територіальному розколі, висвітлити процес все більшої втрати нею самостійності.Досліджуючи суспільно-політичне становище козацької України історики В.Антонович, О.Єфименко, О.Левицький, М.Грушевський наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. відзначали основними факторами занепаду держави за гетьманування Ю.Хмельницького несприятливу зовнішньополітичну ситуацію, посилення боротьби за владу й загострення соціальних протиріч. У створеному ним політичному портреті Ю.Хмельницького висловлюється думка, що гетьман проводив політику, яка привела до посилення влади старшини і загострення соціальних суперечностей в суспільстві. Кубаля звернув увагу на появу дискримінаційних тенденцій в позиції частини польської еліти щодо козацької України в 1659-1660-х рр. Щасливим роком для Польщі вважають 1660 р. історики В.Чермак, А.Хнілко, Т.Корзон коли, внаслідок Чуднівського договору, козацька Україна повернулася під владу Речі Посполитої. Соціально-економічну політику уряду Ю.Хмельницького дозволяють зясувати документи фондів І 57953-58049 - Статті Гетьманів, ХІІ 7654-7669 - Універсали Б. і Ю.Хмельницьких, XIV, 2-59 - Універсали Гетьманів ІР НБУ; фондів 51 (Генеральна військова канцелярія), 59 (Київська Губернська канцелярія), 22 (Київська археографічна комісія) Центрального державного історичного архіву у Києві; 293 (зібрання західно-руських актів) Петербурзької Наукової Бібліотеки (ПНБ); фонду 68 (Київська Казенна Палата) Архіву Петербурзького відділення Інституту історії Росії (АПІІР). Важливе значення для висвітлення політики уряду Росії стосовно козацької України мають справи 3 опису фонду 124 (Малоросійський приказ), фонду 396 (Оружейна палата), 7 (Таємна канцелярія), 79 (Зносини Росії з Польщею), 13 (Справи про Україну) РДАДА.Серед перших слід назвати: переважання у національній свідомості еліти міцних республіканських традицій; формування в середовищі козацької старшини протягом 1654-1659 рр. олігархічної верхівки, яка зєднала в своїх руках владу та приватну власність на землю; відсутність зафіксованих у правних актах повноважень ради і гетьмана; обмеження гетьманських прерогатив умовами Переяславського (звуження судової компетенції, вимога про приїзд гетьмана до Москви для затвердження царем, дозвіл усім станам українського населення безпосередньо звертатися до російського уряду, поширення на гетьмана смертної кари у разі "зради" тощо) та Чуднівського (підтвердження статті Гадяцької угоди про вибір гетьмана королем із 4-х кандидатів, позбавлення права самостійно керувати українськими військовими силами) договорів, що обєктивно зумовлювало послаблення гетьманської влади. Серед субєктивних факторів першорядне значення мали відсутність політичного досвіду та якостей політичного лідера у Ю.Хмельницького, що сприяло обмеженню гетьманських прерогатив та зростанню ролі генеральної і полкової старшини у вирішенні питань державної ваги. На підставі аналізу джерельної бази вважаємо, що Ю.Хмельницький залишався гетьманом Української держави включно до січня 1663 р. коли на Чигиринській Генеральній раді гетьманом був обраний П.Тетеря. Зважаючи на загострення соціально-політичної ситуації в козацькій Україні, уряд Ю.Хмельницького намагався проводити виважену внутрішньополітичну діяльність, продовжуючи основні напрямки соціально-економічної політики Б.Хмельницького. Уряд сприяв розвитку торгівлі та промислів; регулював конфл