Розгляд основних аспектів комплектації особового складу та роботи із клієнтами поштових і поштово-телеграфних установ Правобережної України у першій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Висвітлення вимог до поштарів, їх обов’язків та методів навчання.
Аннотация к работе
Як свідчать архівні дані від листопада 1912 р., бажаючі вступити на службу в Київський поштово-телеграфний округ мали бути фізично і розумово розвинені, мати красивий, швидкий і чіткий почерк, керуватися освіченим цензом, мати хороший атестат про закінчення училища, мати бездоганну моральність, по можливості відслуживши вже військову службу чи користуються пільгою по сімейному положенню [4, с. Відповідно виданий наказ особливу увагу звернути на те, щоб співробітники Відомства на пошті, телеграфі, радіотелеграфі та телефоні при виконанні службових обовязків вживали лише українську мову. У ДАЧО зберігаються циркуляри від травня 1912 р., в яких розписано обовязки помічника Начальника: спільне керування завідування та участь в щоденній перевірці казенної суми та цінностей; щоденна перевірка телеграфного відділу контори, включаючи правильність тарифікації прийнятих телеграм і своєчасність доставки вхідних телеграм; щоденний контроль знаків оплати чинів; відкривання і закривання замовної кореспонденції та нагляд за правильністю закриття простої кореспонденції та за своєчасним виходом в дільниці листонош-рознощиків; перевірка книг; нагляд за своєчасною, у встановлений час очисткою поштових ящиків; щоденна перевірка роботи листонош та по необхідності й інші роботи за наказом начальника контори [13, с. В одному з документів ДАЧО ми знайшли запис від 4 квітня 1913 р., де повідомляється, що довіреному графів Бобринських, Володимиру Володимировичу Ланггаммеру дозволено телефонний пристрій для особистих потреб, телефонних повідомлень між Капітанівським цукровим заводом і станцією Капітанівкою на наступних умовах: телефонне повідомлення має бути належним і дотримуватися правил, прийнятих для телефонних побудов; повідомлення по лінії мають бути виключно по особистим потребам; має підкорятися всім правилам по телефонній частині; повинен мати людину, яка буде доглядати за дотриманням всіх правил та умов [8, с. Так, циркуляром начальника Київського поштово-телеграфного округу який зберігається в архівному фонді ДАЧО, вказувалося, що для супроводу пошти призначати достатньо благонадійних, спритних і фізично міцних поштарів не молодших за 21 рік; щоб кожен поштар, що супроводжує пошту, вмів стріляти з револьверу і мати навики поводження зі зброєю взагалі; поштарі при супроводженні пошти були в повній подорожній формі і мали в портупеї через плече шашку, а не поясі револьвер з повним зарядом і запасом патронів в патронташі [24-23].
Список литературы
1. Мухін В. Від гінця до Інтернету: нариси з історії української пошти / В. Мухін, В. Мороз та ін. - К., 2002. - 327 с.
2. Міронова І. Поштові і поштово-телеграфні установи на півдні України в системі звязку російської держави (друга половина XVII - початок ХХ ст.) / І. Міроном. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. - 564 с.
3. Соколов Н. И. Краткий очерк истории почтового управления в России / Н. И. Соколов // Почтово телеграфный журнал. - Отдел неофициальный. - 1893. - Май. - С. 483-498.
4. Державний архів Черкаської області (далі - ДАЧО), ф. 926 Деренковецьке поштово-телеграфне (далі - п-т.) відділення, оп. 1, спр. 12. - 86 арк.
18. Центральний Державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАК України), ф. 442 Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, оп. 704, спр. 145 (1905 р.), арк. 5.
19. ЦДІАК України, ф. 692 Київський генерал-губернатор, оп. 1, спр. 2202 (1918 р.), арк. 10.
20. ЦДІАК України, ф. 696 Управління Київського поштово-телеграфного округу Головного управління пошти і телеграфів, оп. 1, спр. 737 (1918 р.), арк. 45.
21. ЦДІАК України, ф. 442 Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, оп. 660, спр. 48 (1907 р.), арк. 13.