Історичні умови функціонування Організації українських націоналістів. Створення Революційного Провіду под їх опікою. Гуртування членів ОУНу боротьбі проти Росії за незалежність України під час Другої світової війни. Виступ їх проти фашистських окупантів.
Аннотация к работе
Друга світова війна повністю змінила українську політичну ситуацію як в Україні так і поза нею. Керівники цих партій, які перебували в еміграції не могли вести ніякої політичної діяльності. Члени центрального керівництва ОУН (Провід Українських Націоналістів, ПУН) довгий час перебували за кордоном і здійснювали управління через звязкових. Радикальна зміна політичного контексту у Східній Європі і можливість німецько-радянського конфлікту сприяли тому, що серед керівництва ОУН появилися глибокі розходження і, зокрема, між членами ПУН (Мельник, Капустянський, Сушко та ін.) та молодими революціонерами, що недавно прибули з України або перебували там (Бандера, Стецько, Шухевич). Як крайовий провідник ОУН та крайовий комендант УВО у 1933-34 рр., він був засуджений до смертної кари за віддання наказу вчинити замах на міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького, яка потім була замінена на пожиттєве увязнення.Молоді лідери зібралися у Кракові й вирішили створити інше керівництво націоналістичного руху. 10 лютого 1940 р. було сформовано Революційний Провід ОУН, керівництво якого було довірено Степану Бандері. Революційне керівництво ОУН (Б), окрім постійного звязку з рухом у країні встановило контакт з іншими опозиційними рухами на території СРСР. ОУН (Б) мала намір залучити до боротьби всі поневолені нації. Політична програма нового керівництва була надзвичайно широкою і амбітною, вона зверталася не лише до українського народу.Українці зовсім не знали намірів Німеччини. Обидві націоналістичні організації вирішили прийняти участь у війні проти Росії - відкритого ворога української незалежності. В умовах суворої заборони діяльності емігрантських товариств у Німеччині, угода з Вермахтом забезпечила б людям Бандери прикриття, за яким вони могли б здійснювати певну політичну діяльність. ОУН (Б) вважала, що Україна є частиною Східної Європи. Україна, сказано у меморандумі, повинна створити на європейському економічному просторі власну незалежну економічну зону із центром в Берліні.Вона агітувала українців, що працювали для Вермахту використовувати своє службове положення для ведення партійної чи національної роботи. У Львові ОУН (Б) збирала гроші на боротьбу з німецькими окупантами і поширювала плакати з закликом про створення незалежної України за принципом "Україна - українцям". Багато німців, які здійснювали поїздки в Райхскомісарат Україна і в Галичину, добре запримітили різницю в національних почуттях серед українців з обох боків радянсько-польського коридору. Яка спочатку вітали "визволення" України з-під радянської Росії, тепер вважає, що німцям час забиратися з цієї країни. Німці розуміли, що рух ОУН (Б) був активний в Західній і центральній Україні та що її діяльність поступово поширюється і на решту території України.
План
План
1. Умови, в яких відбувалась діяльність ОУН
2. Створення Революційного Провіду ОУН
3. Гуртування членів ОУН у боротьбі проти Росії за незалежність України
4. Виступ ОУН проти фашистських окупантів. Створення УПА
Використана література
Список литературы
1. Косик В. "Україна і Німеччина у другій світовій війні”. - К., 1992.