Діяльність органів міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси в 1785 – 1870 рр. - Автореферат

На сучасному етапі, що характеризується глибокими трансформаційними змінами в економіці, політиці та духовному житті України, проблема створення дієвої вітчизняної системи місцевого самоврядування, яка б максимально відповідала стійким самоврядним традиціям української ментальності, набуває першочергового значення. Під цим кутом зору особливий інтерес привертають механізми роботи органів міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси. Обєктивне і неупереджене дослідження усього комплексу проблем, повязаних із діяльністю органів самоврядування періоду 1785-1870 рр. дозволить глибше зрозуміти причини розвитку місцевого самоврядування в Південноукраїнському регіоні. Хронологічні рамки роботи обумовлені часом функціонування основного законодавчого документу, що регламентував діяльність органів міського управління "Жалуваної грамоти на права и вигоди міст Російської імперії" з 1785 по 1870 рр. Нижня межа обумовлена часом поширення міського громадського управління в 1785 р., а верхня до того часу, коли в ході глобальних соціально-політичних змін розпочалася реформа місцевого самоврядування у 1870 р. Мета і завдання дисертації - відтворення цілісної картини діяльності органів міського громадського управління впродовж 1785-1870 рр. У процесі дослідження основна увага була зосереджена на вирішенні наступних завдань: - розглянути стан і ступінь дослідження проблеми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;Головним стрижнем у дослідженні історії міського управління була відповідність існуючому стану. У працях вказаних дослідників робиться спроба осмислити досвід діяльності міських громадських управлінь, здійснюється загальний порівняльний аналіз розвитку міського господарства, характеризуються стартові умови функціонування самоврядних структур, напрями їх діяльності, проблеми, результати роботи. У радянські часи тему дореволюційного міського самоврядування вважали неактуальною, мотивуючи тим, що міські громадські управління практично не займалися політичними справами, а зміст їх діяльності зводився до простого існування, і вони були неспроможні вирішити питання ліквідації приватної власності. Зокрема, їх автори аналізують соціально-економічні аспекти розвитку комунального господарства, урядову політику щодо управління містами, діяльність міських дум. Зокрема, в "Історії Української РСР", де розроблені методологічні засади дослідження історії України, виділені лише основні етапи становлення та функціонування органів міського самоврядування, зроблено короткий критичний огляд форм і методів їх діяльності.Органи міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси наприкінці XVIII - першої половини ХІХ ст. не мали повного владного статусу і повної господарської самостійності у вирішенні місцевих проблем і життєдіяльності місця проживання людей; право самостійно приймати рішення по закріпленому колу справ, хоча існувала наявність власного майна, але засоби для її реалізації практично були відсутні. З точки зору механізму формування, цивільні обєднання, що утворювали "самоврядування", формувалися з волі громадян і дозволу держави, мали гнучкі кордони, довільний набір функцій (ті, заради виконання яких громадяни обєднувалися), тимчасовий характер діяльності. Органи місцевого самоврядування Херсона, Миколаєва, Одеси складали визначену самостійну форму організації життєдіяльності людей. Органи міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси мали певні особливості, що вирізняли їх діяльність від інших міст. Важливим чинником, який позначався на діяльності дум Херсона, Миколаєва і Одеси була бюрократична опіка з боку губернських адміністрацій, коли майже кожен їх крок по вирішенню поточних питань прискіпливо контролювався, а нерідко і блокувався владними структурами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні його положення, що виносяться на захист.

Органи міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси наприкінці XVIII - першої половини ХІХ ст. не мали повного владного статусу і повної господарської самостійності у вирішенні місцевих проблем і життєдіяльності місця проживання людей; право самостійно приймати рішення по закріпленому колу справ, хоча існувала наявність власного майна, але засоби для її реалізації практично були відсутні. З точки зору механізму формування, цивільні обєднання, що утворювали "самоврядування", формувалися з волі громадян і дозволу держави, мали гнучкі кордони, довільний набір функцій (ті, заради виконання яких громадяни обєднувалися), тимчасовий характер діяльності. Кордони подібних обєднань не вирізнялися стабільністю. Органи місцевого самоврядування Херсона, Миколаєва, Одеси складали визначену самостійну форму організації життєдіяльності людей. Вони мали власний зміст, механізм формування, визначені форми устрою і вирізнялися засобами "узгодження" як із центральними органами державної влади, так і з місцевими адміністраціями.

Органи міського громадського управління Херсона, Миколаєва, Одеси мали певні особливості, що вирізняли їх діяльність від інших міст. По-перше, вони виникли в останній чверті XVIII ст. з ініціативи держави і були покликані допомагати їй проводити колонізацію краю, тому не мали традицій і досвіду. По-друге, у роботі органів управління приймали участь вихідці з інших країн. По-третє, реальна активна участь у діяльності органів управління належала купецькому стану. По-четверте, включенням органів управління у систему поділу влади в державі на основі особливих законів (спеціальних законів для кожного міста), а також за допомогою особливої процедури нагляду за самоврядуванням.

Важливим чинником, який позначався на діяльності дум Херсона, Миколаєва і Одеси була бюрократична опіка з боку губернських адміністрацій, коли майже кожен їх крок по вирішенню поточних питань прискіпливо контролювався, а нерідко і блокувався владними структурами. Досліджений нами конкретно-історичний матеріал показує, що органи міського управління були в значній мірі залежними (організаційно і фінансово) від державного апарату. Такий стан речей обумовлював конфлікт інтересів центру і жителів міст. Внаслідок, влада не була спроможна направити діяльність дум у потрібне їй русло.

Міське господарство формувалося під впливом економічних і демографічних факторів, що в кінцевому результаті викликало необхідність муніципалізації державної власності. До того ж, міське господарство відбивало специфіку місцевих соціально-економічних відносин. Але оскільки не було розмежовано компетенції самоврядування як по вертикалі, так і по горизонталі, тому не могло набути господарської самостійності на місцях.

Мету господарської діяльності місцевого самоврядування складали: отримання прибутку, і задоволення потреб членів місцевого співтовариства (благоустрій). Продукт муніципального господарства не виходив за межі населеного пункту. Обєктом муніципального господарства були конкретні господарські питання, розвязання яких належало до компетенції органів місцевого самоврядування.

Міське господарство відрізнялося від державного трьома головними аспектами: - характеризувалося не галузевим підходом, цілісністю (неподільністю), самостійністю у межах кордонів населеного (територіального) пункту;

- не використовувало приватногосподарські механізми в організації діяльності і при цьому здійснювалося публічно-правове привласнення їхнього прибутку (присвоєння не на користь колективу підприємства, що одержало прибуток, а на користь усього бюджету);

- при веденні міського господарства допускалася наявність груп неприбуткових підприємств, витрати яких покривалися за рахунок перерозподілу прибутку від інших видів діяльності.

У Херсоні, Миколаєві, Одесі органами міського громадського управління господарська діяльність обмежувалась такими напрямами: 1) благоустрій; 2) регулювання відносин землеволодіння та землекористування; 3) регулювання та сприяння в розвитку місцевої виробничої власності; 4) формування та використання міських фінансів.

Загалом на сьогодні в Україні створено досить міцне законодавче підґрунтя місцевого самоврядування. Однак, як і будь-яка інша справа, вона потребує свого постійного вдосконалення. Здається суттєвим, аби на новому етапі його розбудови політичні пристрасті та гасла не заступили важливі господарські, власне муніципальні, функції органів місцевого самоврядування, що в кінцевому результаті позначається на добробуті та спокої мешканців міст.

Із метою продовження поглибленого вивчення історії міського громадського управління в Україні, на думку автора, варто: по-перше, досліджувати його з позиції більшої диференціації міст; по-друге, конкретизувати аналіз специфіки муніципального розвитку окремих регіонів України. У подальшому було б доцільним приділення більшої уваги окремим історичним постатям, життя яких було присвячене справі громадського самоврядування.

1. Демографічні процеси в місті Херсоні у 1778-1861 рр. // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2003. - Вип. 12. - С. 17-23.

2. Соціальна мобільність населення міста Херсона // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2003. - Вип. 13. - С. 51-58.

3. Місцеве самоврядування міст Новоросії (Херсона, Миколаєва, Одеси) у 1778-1861 роках // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2004. - Вип. 16. - С. 60-69.

4. Міське землеволодіння і землекористування Одеси наприкінці XVIII - першої половини XIX століть // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2005. - Вип. 18. - С. 82-90.

5. Реформування системи органів міського самоврядування в 1820-1860 рр. // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2005. - Вип. 20. - С. 21-27.

6. Стан наукової розробки історії міського громадського самоврядування в кінці XVIII - першої половини XIX ст. в історичній літературі // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2006. - - Вип. 22. - С. 306-320.

7. Органи місцевого самоврядування міст Новоросії кінця XVIII - першої половини XIX століть: юридичний статус, кордони компетенції, проблеми // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія. - Одеса, 2005. - Вип. 5. - С. 82-94.