Основні історіографічні тенденції вивчення політичних репресій повоєнних часів у Донбасі. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР у Донбасі, відсутність комплексного дослідження регіонального рівня політичних репресій у повоєнну добу.
Аннотация к работе
Атмосфера підозрілості, що супроводжувала інтернованих та репатрійованих усе подальше життя, була належним чином аргументована - Донбас був суцільною зоною підвищеного державного значення. Величезна частка репатріантів та інтернованих були вражені тією колосальною дистанцією, що відділяла Донбас - цю “парадну вітрину соціалізму” - від життя сплюндрованої нацизмом Європи. Ситуацію, в якій минало життя “щасливців”, які були засуджені після інтернування до СРСР чи за те, що перебували на окупованій території, найбільш точно описав луганський поет Іван Савич (Іван Савич Лукяненко), засуджений в 1948 р. до 25 років позбавлення волі: В голодному фашистському полоні, В камінному карєрі чи в колоні, Не раз одержува.в я палиці під крик: - Оце тобі, проклятий більшовик!... Горезвісне запитання, що десятиріччями фігурувало у різного роду анкетах, істотно псуючи життя тисячам і тисячам земляків: “Перебував чи ні на тимчасово окупованій території?” - власне відображало атмосферу цілковитої недовіри влади до власного населення. Олексія Тихого - уродженця хутору Їжівка Костянтинівського району Донецької області - філософа, просвітянина, укладача словника української мови, одного з фундаторів Української гельсінської групи, послідовного борця за відновлення позицій української мови і культури на Донбасі - перший раз засудили на 5 років позбавлення волі за широко практикованим у повоєнні роки звинуваченням: за самовільне залишення місця праці.