Аналіз поглядів М. Пильчикова на фізичну теорію, основні напрямки його наукової діяльності, досягнення у фізичній хімії, геофізиці, поляризації неба, метеорології. Роль винаходів галузі радіотехніки, внесок у розвиток променелогії, вищої технічної освіти.
Аннотация к работе
Актуальність теми визначається потребами адекватного відтворення історії розвитку науки і техніки в Україні, переосмислення ролі та значення вчених і наукових центрів, які діяли у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Його багата творча спадщина, що повязана із виникненням і становленням нових напрямків фізики, оригінальні відкриття та винаходи, теорії та ідеї, за умов їх осмислення і перегляду, можуть стати в нагоді для сучасної науки і техніки. У звязку з цим вивчення розвитку наукових досліджень з фізики сприяє висвітленню важливих аспектів історії вищої школи України. Аналіз творчого доробку вченого, безпосередньо повязаного із виникненням та становленням нових напрямків фізики, осмисленням фундаментальних проблем тогочасної науки, дає можливість зясувати важливі проблеми кризи класичної фізики і становлення нової науки про природу. Науковий доробок та діяльність вченого розглядаються в контексті розвитку фізики в Україні та в європейських країнах останньої третини ХІХ - початку ХХ ст.У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено його обєкт, предмет, його мету і завдання, теоретичні та методологічні підходи, визначено хронологічні межі, зазначено наукову новизну, практичне значення роботи, подано апробацію результатів дослідження. Щоправда, автор звернув увагу лише на окремі експерименти вченого і залишив поза увагою низку його праць в цій галузі. Більш докладно, ніж у попередніх дослідженнях, було відзначено найважливіши творчі здобутки вченого в галузі фізичної хімії, земного магнетизму, оптики, х-променелогії, метеорології та радіотехніки, його громадсько-політична діяльність. Натомість теоретичні погляди вченого, його підходи до визначення ролі науки в розвитку суспільства, його новаторська експериментальна діяльність в умовах революції в фізиці залишилися недостатньо дослідженими. Плачинди було привернуто увагу до активної громадської позиції вченого, однак за умов того часу його участь у національно-визвольному русі і в українському відродженні були висвітлені однобічно, головним чином на підвалинах концепції революційно-демократичного руху.Аналіз його творчої діяльності дає підстави стверджувати про формування ним нової системи науково-дослідної роботи в галузі фізики, основи якої складали поєднання теорії і експериментальних досліджень, удосконалення технічної бази досліджень і створення нових видів техніки, орієнтація на практичне впровадження результатів лабораторних експериментальних досліджень в різні галузі народного господарства, створення розгалужених науково-виробничих систем. Розвиваючи вчення про енергію, матерію та ефір, він відступає від положень класичної фізики і утверджує вчення про атомістичний характер будови речовини і спрямовує фізичні дослідження на вивчення енергетики. В період з 1880 до 1896 року, він здійснює дослідження в галузі традиційних напрямків фізики, фізичної хімії, геофізики, оптики, метеорології. Його нові методи електролізу і аналізу розчинів, створення нового виду електрохімічної фотографії, зясування феноменів Курської і Белгородської магнітних аномалій, зясування природи поляризації атмосфери і місячного світла, розробка системи і методів практичної метеорології складають його вагомий внесок не тільки в українську, а й світову науку. Показано, що вчений брав активну участь у реформуванні організації науки та вищої технічної освіти на засадах академічної свободи, демократизації вузівського життя, виключення будь-якої соціальної, статевої, національної дискримінації; виступав за поєднання науки із навчанням за розвиток вищих навчальних закладів як науково-дослідних центрів; пропонував предметну систему викладання розширення наукової діяльності студентства, перетворення наукової роботи студентів в органічну складову навчання, широку популяризацію наукових досягнень серед населення.
План
2. Основний зміст дисертації
Вывод
Узагальнено, що М. Пильчиков належав до когорти вчених, які, з одного боку, завершували епоху класичної фізики, з іншого - закладали підвалини сучасної, посткласичної фізики. Характерною рисою вченого була унікальна універсальність, плодотворна діяльність в різних галузях фізики, гостре відчуття нового, здатність швидко реагувати на новітні досягнення науки, розвивати і втілювати їх у практику. Аналіз його творчої діяльності дає підстави стверджувати про формування ним нової системи науково-дослідної роботи в галузі фізики, основи якої складали поєднання теорії і експериментальних досліджень, удосконалення технічної бази досліджень і створення нових видів техніки, орієнтація на практичне впровадження результатів лабораторних експериментальних досліджень в різні галузі народного господарства, створення розгалужених науково-виробничих систем.
Зясовано, що у своїх теоретичних поглядах М. Пильчиков дотримувався ідеї про безмежні можливості науки у пізнанні і перетворенні природи і суспільства, вирішенні актуальних проблем соціально-економічного розвитку. Розвиваючи вчення про енергію, матерію та ефір, він відступає від положень класичної фізики і утверджує вчення про атомістичний характер будови речовини і спрямовує фізичні дослідження на вивчення енергетики. Разом з тим, його погляди на матерію, матеріалістичний характер природних явищ, базувались на визнанні вищої сили, Бога.
Визначено і проаналізовано основні напрямки творчості і діяльності вченого, які визначались революційними змінами в природознавстві. В період з 1880 до 1896 року, він здійснює дослідження в галузі традиційних напрямків фізики, фізичної хімії, геофізики, оптики, метеорології. Його нові методи електролізу і аналізу розчинів, створення нового виду електрохімічної фотографії, зясування феноменів Курської і Белгородської магнітних аномалій, зясування природи поляризації атмосфери і місячного світла, розробка системи і методів практичної метеорології складають його вагомий внесок не тільки в українську, а й світову науку.
Встановлено, що з 1896 і до кінця життя, не залишаючи попередніх досліджень, він зосереджує увагу на вивченні і практичному використанні радіо, х-променології, радіоактивності, перегляді теоретичних засад класичної фізики. Принципове значення для розвитку науки мали не тільки конкретні відкриття і технічні винаходи вченого, а й постановка ним нових масштабних і програмних завдань в тих галузях, в яких він працював. В галузі радіотехніки, М. Пильчиков, опираючись на відкриття О. Попова, сформулював принципово новий напрямок розвитку радіотехніки, заклав підвалини радіокерування і системи захисту радіосигналів від зовнішніх впливів. Випробувані в лабораторних умовах, його прилади стали важливим чинником реалізації поставлених завдань.
Доведено, що він був піонером в галузі х-променелогії та радіоактивності, одним із перших досяг вражаючих результатів в одержанні х-променів, наблизився до зясування їх природи і характеру радіоактивності, започаткував застосування нових відкриттів у медицині. До важливих відкриттів належить визначення сутності променів Мозера.
Показано, що вчений брав активну участь у реформуванні організації науки та вищої технічної освіти на засадах академічної свободи, демократизації вузівського життя, виключення будь-якої соціальної, статевої, національної дискримінації; виступав за поєднання науки із навчанням за розвиток вищих навчальних закладів як науково-дослідних центрів; пропонував предметну систему викладання розширення наукової діяльності студентства, перетворення наукової роботи студентів в органічну складову навчання, широку популяризацію наукових досягнень серед населення. Видатною заслугою М. Пильчикова є його внесок у розвиток інтеграції вітчизняної науки у європейський науковий простір, перетворення вітчизняних науково-дослідних осередків в галузі фізики в структури, які здійснювали наукові дослідження на європейському рівні.
Наукова діяльність вченого поєднувалась із подвижництвом на ниві української національної ідеї, активною участю у національно-культурному просвітництві, відродженні і розповсюдженні української культури. За часів революційних подій 1905-1907 років відбувається його перехід від аполітичного просвітництва до активної боротьби за національне визволення.
В цілому М. Пильчиков є представником прогресивної української інтелігенції, яка активно діяла в галузі науки, освіти, громадському житті, прагнула до національного відродження, дотримувалась демократичних поглядів на розвиток суспільства.
Праці, що відображають основні результати дисертації
1. Дятлов Ю.М. Пильчиков як реформатор системи освіти і науки України. // Сіверянський літопис. - № 6. - С. 66-70.
2. Дятлов Ю. Доля унікального проекту українського вченого. // Память століть - 2003 - № 4 - С. 128-134
3. Дятлов Ю. Участь українських вчених-фізиків у науковому співробітництві в Європі (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) //Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Вип. 9. - 2004. - С.
4. Дятлов Ю. Микола Пильчиков - подвижник української науки. // Сіверянський літопис. - № 5-6(53-540). - 2003. - С. 239-144.
5. Дятлов Ю. Проблема спадкоємності й новаторства в галузі фізики в кінці ХІХ - на початку ХХ століть // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - Серія педагогічні науки. - Вип. 18.- С. 107-109.
6. Дятлов Ю.В., Шендеровський В.А. Винахідницька діяльність М.Пильчикова.// Вісті академії інженерних наук України. - 2003 - № 2(19). - С. 44-48.
7. Дятлов Ю., М.Д. Пильчиков і відкриття електрохімічної фотографії // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету - Серія Педагогічні науки - Вип. 12. - С. 43-44.
8. Дятлов Ю., М. Пильчиков і його погляди на проблеми фізичної освіти в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.. // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету - Серія: Педагогічні науки - Вип.. 13. - Т. 2. - С. 184-186.
9. Дятлов Ю., Козирський В., Шендеровський В. // Історичні аспекти розвитку фізики на Україні (фрагменти) // IV міжнародна школа конференція «Актуальні проблеми фізики напівпровідників». Дрогобич, Україна 24-27 червня 2003 року.: Тези доповідей. - Дрогобич. - 2003. - С. 222.
10. Дятлов Ю., Шендеровський В. Винахідницький талант світового виміру // Восьма конференція молодих істориків освіти, науки і техніки України. 23 травня 2003 р., м. Київ.: Матеріали конференції. - К. , 2003. - С. 62.
11. Дятлов Ю.В., Шендеровський В.А. М. Пильчиков - творець радіо керування. // Матеріали « 2-ї Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії техніки» 23-24 листопада 2003 р.: К. - 2003. - С. 52-53.
12. Дятлов Ю. Позиція і участь Миколи Пильчикова в українському національно-визвольному русі // Історія української науки на межі тисячоліть. - Випуск 11. - 2003. - С. 84-93.