Роль міжнародних інституцій у вирішення глобальних проблем. Огляд особливостей участі міжнародних інституцій у регулюванні діяльності засобів масової інформації. Значення ООН у вдосконаленні процесів масової інформації. Принципи регулювання мовлення.
Аннотация к работе
На 34-й сесії Генеральної Асамблеї були визначені основні завдання Комітету ООН з інформації, серед яких: сприяння встановленню нового міжнародного інформаційного порядку, більш справедливого і ефективного, заснованого на вільному,більш широкому та збалансованому обміні інформацією; розробка Генеральною Асамблеєю рекомендацій з метою проведення аналізу політики ООН в галузі інформації, вра ховуючи необхідність встановлення «світового порядку в області інформації і комунікації». «Інформація на службі людства» закликає усі країни, організації системи ООН та інші заінтересовані сторони підтвердити прихильність принципам Статуту ООН і принципам свободи інформації, а також принципам незалежності й різноманітності ЗМІ. У діяльності ООН позитивним моментом є наявність інформаційних центрів ООН з питань поширення інформації, зокрема, в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою. В інституційному механізмі ООН у сфері захисту прав та свобод діють Рада ООН з прав людини, Комітет з прав людини, Спеціальний доповідач з питання розвитку та захисту права на свободу поглядів, Верховний комісар з прав людини, Третій комітет Генеральної Асамблеї ООН, Управління Верховного комісара у справах біженців, Економічна та Соціальна Рада ООН, Міжнародний Суд ООН, Управління з координації гуманітарних питань, Організація ООН з питань освіти, науки та культури, Програма розвитку ООН та ін. 13 «Свобода думки та її вираження», в якій досить детально розшифровується право на свободу думки та її вираження, що включає в себе свободу шукати, отримувати, розповсюджувати інформацію та ідеї будь-якого роду, незалежно від кордонів, як усно, так і в письмовому та друкованому вигляді, в формі художнього зображення або за допомогою інших засобів на власний вибір.Проблематика провадження інформаційної політики на всіх рінях управління відтак є надзвичайно широкою, і, в першу чергу, це стосується особливого її сегмента - регулювання діяльності засобів масової інформації (ЗМІ). За своїм реальним впливом на суспільні процеси серед усіх ЗМІ пальму першості безперечно тримає телерадіомовлення, чий бурхливий розвиток дозволив у другій половині минулого сторіччя реалізувати положення про “четверту владу”, у геометричній прогресії збільшити обсяги доступної людині інформації і водночас створити можливості для маніпулювання масовою свідомістю.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
ОСНОВНА ЧАСТИНА
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вывод
Інформаційна сфера та інформаційні відносини охоплюють практично всі галузі людської діяльності. Проблематика провадження інформаційної політики на всіх рінях управління відтак є надзвичайно широкою, і, в першу чергу, це стосується особливого її сегмента - регулювання діяльності засобів масової інформації (ЗМІ). За своїм реальним впливом на суспільні процеси серед усіх ЗМІ пальму першості безперечно тримає телерадіомовлення, чий бурхливий розвиток дозволив у другій половині минулого сторіччя реалізувати положення про “четверту владу”, у геометричній прогресії збільшити обсяги доступної людині інформації і водночас створити можливості для маніпулювання масовою свідомістю. У звязку з цим проблематика державного регулювання телерадіомовної галузі стала одним із ключових напрямів формування управлінських засад демократичного суспільства. Механізми регулювання телерадіомовлення перш за все повязані із якісними змінами у розвитку галузі: конвергенцією засобів комунікації та глобалізацією інформаційного простору. Активне цифрових технологій та розвиток мережевих телекомунікацій актуалізують проблему державного регулювання інтерактивних послуг в універсальних багатофункціональних телемережах. “Традиційне” телерадіомовлення може перетворитися на одну з таких послуг, увійти до складу інтегрованої системи масової комунікації. Це потребуватиме серйозного реформування систем та механізмів державного регулювання телерадіомовлення, телекомунікацій, захисту інтелектуальної власності, суспільної моралі, інформаційної безпеки тощо.
Список литературы
1. Артищев А. Право на свободное распространение информации посредством телерадиовещания: закрепление в национальном законодательстве некоторых государств и организационное обеспечение реализации / А. Артищев // Законодательство и практика масс-медиа. 2004. № 4. С. 2-9.
2. Перспективы лицензирования телерадиовещания в России: правовой аспект / [авт. текста Д. Леонарди]. М.: Институт проблем информационного права, 2004. 480 с. 3. Правовые вопросы лицензирования телерадиовещания / [под ред. Г. В.
3. Винокурова, А. Г. Рихтера, В. В. Чернышова]. М.: Центр “Право ИСМИ”, 2000. 461 с.
4. Прайс М. Телевидение, телекоммуникации и переходный период: право, общество и национальная идентичность [Текст] / М. Прайс; [пер. с англ.]. М.: Изд-во МГУ, 2000. 334 с.
5. Про заходи забезпечення прозорості засобів масової інформації [Електронний ресурс]: Рекомендація РЄ від 22 листопада 1994 р. № R (94) 13. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
6. Про ратифікацію Європейської конвенції про транскордонне телебачення: Закон України від 17 грудня 2008 р. № 687-VI // Урядовий курєр. 2009. 10 січня.
7. Стерлінг Христофор Х. Електронні ЗМІ в США / Х. Христофор Стерлінг // Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 2001. № 3. С. 58-61.
8. Телевидение в Европе: регулирование, политика и независимость. Краткий отчет по моніторингу / [пер. с англ. Ин-т открытого о-ва; под ред. А. Рихтера]. Б. м.: Ин-т открытого о-ва, 2006. 418 с.