Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень як самостійна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення. Вивчення основних етапів виконавчого провадження. Аналіз правового статусу міліції як суб’єкта виконання постанов.
Аннотация к работе
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є вирішальною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення, в якому практично реалізується такий важливий правовий засіб забезпечення правопорядку як адміністративна відповідальність. Врешті-решт, нові економічні відносини і правові реалії істотно впливають на практичне здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення в цілому і стадію виконання постанов про накладення адміністративних стягнень зокрема. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України і практики його реалізації здійснити аналіз сутності та змісту діяльності міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень і визначити основні напрямки її удосконалення. Предмет дослідження складають теоретико-методологічні засади, нормативна основа та процедури діяльності міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. розкривається поняття виконання постанов про накладення адміністративних стягнень як самостійної стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення, визначаються його предмет і завдання, а також місце у структурі адміністративного процесу;У першому підрозділі “Сутність виконавчого провадження та його місце в адміністративному процесі” підкреслюється, що виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є частиною адміністративного процесу, зокрема, складовою провадження в справах про адміністративні правопорушення. На підставі здійсненого аналізу дисертант робить висновок про те, що виконавче провадження як стадія - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність державних органів, спрямована на практичну реалізацію адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику, в ході якої останній зазнає позбавлення відповідних благ і обмежень особистісного, морального чи матеріального характеру з тим, щоб спонукати його не вчиняти правопорушень у майбутньому. У другому підрозділі “Виконання постанов як стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення” розкривається сутність основних етапів цього провадження, комплексно аналізуються сутність та зміст виконання постанов про накладення адміністративних стягнень як завершальної стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення, розкриваються її характерні особливості. Крім цього, в разі виконання стягнення у вигляді попередження таким інформуванням досягається мета безпосереднього виконання стягнення, а під час виконання стягнення у вигляді штрафу - постанова звертається до добровільного виконання. Розділ ІІ “Провадження щодо виконання міліцією постанов про накладення окремих адміністративних стягнень”, який складається з чотирьох підрозділів, присвячено характеристиці провадження щодо виконання постанов про накладення того чи іншого стягнення, а також проблем підвищення ефективності діяльності міліції у цій сфері.В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. В нормативно-правових актах МВС України слід закріпити обовязок посадових осіб міліції, які здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення, розяснювати порушникам порядок виконання винесеної постанови, зокрема, про накладення штрафу. З метою підвищення ефективності виконання постанов про застосування штрафу доцільно дещо спростити його порядок і за основу взяти підвищення зацікавленості самого порушника у добровільній сплаті суми штрафу. До осіб, що не мають постійного місця проживання та роботи і допустили порушення громадського порядку і антиалкогольного законодавства, застосувати стягнення у вигляді штрафу частіш за все неможливо, тому найбільш ефективним заходом впливу в цих випадках було б застосування громадських робіт. В наш час назріла необхідність у запровадженні спеціальної норми, яка передбачала б відповідальність за ухилення від обовязку сплати штрафу, тому КПАП доцільно доповнити новою статтею такого змісту: “У випадку ухилення порушника від сплати штрафу районний (міський) суд (суддя) за поданням державного виконавця, юрисдикційного органу (посадової особи) вправі замінити невиплачену суму штрафу стягненням штрафу у подвійному розмірі, виправними роботами або адміністративним арештом на строк до 15 діб”.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Основні з них такі: 1. В нормативно-правових актах МВС України слід закріпити обовязок посадових осіб міліції, які здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення, розяснювати порушникам порядок виконання винесеної постанови, зокрема, про накладення штрафу.
2. З метою підвищення ефективності виконання постанов про застосування штрафу доцільно дещо спростити його порядок і за основу взяти підвищення зацікавленості самого порушника у добровільній сплаті суми штрафу. Для цього варто скоротити строк, передбачений ст. 307 КПАП України, до 5-7 днів.
3. В КПАП України доцільно передбачити можливість виплати штрафних сум у розстрочку як за добровільного порядку виконання постанови, так і у випадку примусового її виконання.
4. До осіб, що не мають постійного місця проживання та роботи і допустили порушення громадського порядку і антиалкогольного законодавства, застосувати стягнення у вигляді штрафу частіш за все неможливо, тому найбільш ефективним заходом впливу в цих випадках було б застосування громадських робіт.
5. В наш час назріла необхідність у запровадженні спеціальної норми, яка передбачала б відповідальність за ухилення від обовязку сплати штрафу, тому КПАП доцільно доповнити новою статтею такого змісту: “У випадку ухилення порушника від сплати штрафу районний (міський) суд (суддя) за поданням державного виконавця, юрисдикційного органу (посадової особи) вправі замінити невиплачену суму штрафу стягненням штрафу у подвійному розмірі, виправними роботами або адміністративним арештом на строк до 15 діб”.
6. Доцільно було б скоротити строк давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до 1 місяця.
7. Статтю 301 КПАП України доцільно доповнити частиною 3 такого змісту: “Перебіг строку давності переривається, якщо особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ухиляється від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Відлік строку давності поновлюється з дня виявлення цієї особи”.
8. Статтю 30 КПАП доцільно доповнити частиною 2 такого змісту: “Особа позбавляється права керування транспортним засобом тієї ж категорії, яким керувала під час вчинення правопорушення, або всіма видами транспортних засобів”.
9. Слід законодавчо закріпити правові заходи, що гарантували б виконання постанов про накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
10. Для індивідуальних транспортних засобів, водії яких керували ними в стані спяніння чи будучи позбавленими права керування або без права керування взагалі, доцільно запровадити державні номерні знаки спеціальної серії.
11. В ст. 320 КПАП слід уточнити підстави та порядок скорочення строку позбавлення права керування транспортними засобами.
12. Доцільно, на думку дисертанта, запровадити відповідальність за порушення режиму відбування адміністративного арешту, особливо - за втечу особи з місця роботи чи утримання та за злісну непокору законному розпорядженню працівника спецприймальника, повязаному з виконанням даного виду стягнення.
13. Зважаючи на демократичні зміни в житті суспільства, конституційне визнання України правовою, соціальною державою, варто було б помякшити існуючий режим відбування адміністративного арешту, який в наш час мало відрізняється від режиму відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, а часом є навіть жорсткішим. Помякшення могли б стосуватися, наприклад, надання права на користування літературою, телебаченням, на відвідування рідних, листування, передачі, покращення харчування тощо.
Список литературы
1. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень // В кн.: Адміністративна відповідальність в Україні: Навч.посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. - С. 13-25.
2. Джагупов Г.В. Деякі питання виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення адміністративних стягнень // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. Вип. 1. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. - С. 42-44.
3. Джагупов Г.В. Проблеми провадження в справах по виконанню постанов про накладення штрафу // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. Вип. 2. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. - С. 149-151.
4. Джагупов Г.В. Деякі проблеми виконання постанов про позбавлення спеціального права // Українське адміністративне право: Збірник наукових праць. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. - С.93-94.
5. Джагупов Г.В. Вплив розміру штрафу на забезпечення його стягнення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 36-39.
6. Джагупов Г.В. Сучасні проблеми стягнення адміністративного штрафу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Спецвипуск. - С. 121-125.
7. Джагупов Г.В. Сучасні проблеми застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 16. - С. 168-173.