Критичний аналіз концептуально-теоретичних побудов політологів з питань місця і ролі палестинської проблеми в діяльності Ліги арабських держав. Визначення впливу центросилової динаміки в рамках близькосхідної регіональної системи на еволюцію позиції ЛАД.
Аннотация к работе
Особливу роль відіграє палестинська проблема, в якій переплітаються інтереси не тільки арабських країн і Ізраїля, але й всіх арабських країн, обєднаних в Лігу арабських держав (ЛАД), інших країн світу. Зростання впливу палестинського чинника на вироблення конкретних напрямів і проведення певних акцій в діяльності ЛАД обєктивно підводить до думки про необхідність розглянути в комплексі характер, специфіку та еволюцію позиції ЛАД з палестинської проблеми, основні напрями діяльності по її врегулюванню. Досліджується еволюція позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми та її вплив на розвиток процесу близькосхідного врегулювання в період, що досліджується. Це дозволяє розглянути проблему в її часовій послідовності і динаміці, провести комплексне дослідження вибраного предмету (форми і методи здійснення миротворчої діяльності ЛАД по врегулюванню палестинської проблеми) як диференційованого, але взаємоповязаного цілого в рамках більш широкої цілісної системи (діяльність ЛАД у всіх інших напрямах) в період, що досліджується, а також в контексті еволюції самої палестинської проблеми. Мета та основні завдання дослідження - дослідити механізм формування підходів Ліги арабських держав до палестинської проблеми, прослідити його еволюцію під впливом чинників глобального і регіонального характеру, виявити міру його ефективності на різних етапах еволюції палестинської проблеми, показати можливі шляхи вдосконалення його функціонування, зясувати місце, роль і значення палестинської проблеми в діяльності ЛАД у вказаний період, проаналізувати чинники, що впливають на формування позиції цієї регіональної організації з вказаної проблеми.Протягом всього періоду від створення ЛАД в березні 1945 року до 1982 року суть її позиції зводилася до відмови від політичного врегулювання близькосхідного конфлікту і палестинської проблеми. У розділі другому - "Поворот в позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми в першій половині 80-х років" аналізується процес вироблення ЛАД загальнорабської програми політичного врегулювання близькосхідного конфлікту і розвязання палестинської проблеми. Особлива увага приділяється позиції арабських країн з палестинської проблеми на нарадах глав держав і урядів арабських країн в Аммані (1987 р.), Алжирі (1988 р.) і Касабланці (1989 р.). Автор приходить до висновку, що метою ЛАД з моменту її створення було досягнення арабської єдності і справедливе розвязання палестинської проблеми, але по мірі розширення її складу все більш виявлялися розбіжності між її учасниками, передусім з палестинської проблеми. У розділі четвертому - "Вплив глобальних і регіональних чинників на позицію ЛАД з палестинської проблеми в першій половині 90-х років" висвітлені нові тенденції в еволюції місця і ролі палестинської проблеми в діяльності ЛАД після кувейтської кризи 1990-1991 рр. ЛАД втратила ініціативу в справі близькосхідного врегулювання, що перейшла до окремих арабських держав і здійснювалася на рівні двосторонніх контактів Ізраїля з окремими арабськими країнами і ОВП.