Дослідження місця комнезамів в системі влади на Поділлі. Характеристика діяльності цих організацій по здійсненню аграрних перетворень на селі. Огляд процесів взаємодії комнезамів з більшовицькими владними структурами для боротьби проти селян-власників.
Аннотация к работе
В цих умовах перед дослідниками постала нагальна потреба в переосмисленні історичного процесу та створенні нових праць, в яких вони на основі глибокого аналізу та неупередженого ставлення, з використанням недоступних раніше документальних матеріалів, дали б правдиву, виважену оцінку подіям та явищам вітчизняної історії. На прикладі даного, досить спеціалізованого, регіонального дослідження висвітлюється антиселянський характер діяльності комнезамів, які під керівництвом комуністичної партії виступили соціальною опорою режиму при насадженні комуністичних перетворень на селі, шляхом його розшарування за майновою ознакою та посилення протистояння між різними соціальними верствами селянства. Методологічну основу дослідження складають загальні принципи логіки, історизму та обєктивності,система загальнонаукових дослідницьких методів системного та структурно-функціонального аналізу, а також історичний, логічний, порівняльний методи. Хронологічні рамки дослідження охоплюють весь період існування організацій КНС на Поділлі, тобто від 1920 р., коли за вказівками радянських та партійних органів розпочалася організація комнезамів на місцях, по 1933 р., який ознаменував остаточне утвердження більшовицького режиму на селі, що в свою чергу дозволило радянсько-партійному керівництву оголосити про ліквідацію комітетів незаможних селян. Основна маса зібраного в них матеріалу характеризує комнезами лише як вірних помічників партії в проведенні більшовицької політики на селі та їх “героїчну” боротьбу з ворогами соціалізму - заможними селянами.У першому розділі “Місце подільських комнезамів в системі радянської влади” розглядаються причини, які змусили більшовиків створити організації сільської бідноти, аналізуються взаємовідносини партійних органів та комнезамів на різних етапах їх існування, показані взаємовідносини між комітетами незаможних селян та органами влади на селі - сільськими радами. Використовуючи надані владою привілеї (право формування списків кандидатів на загальних зборах КНС, прийняття ними рішень про відведення небажаних кандидатур та позбавлення виборчих прав), члени КНС, завоювавши у радах переважну кількість місць, фактично перетворили їх в органи власної диктатури, протиставляючи себе основній селянській масі. Проте, незважаючи на зміну статусу організацій, радянсько-партійне керівництво і надалі продовжувало розглядати комнезами як свою політичну опору на селі. У другому розділі “Участь комнезамів в аграрних перетвореннях на Поділлі” розглядається участь комнезамів у проведенні соціалістичного землеустрою на селі, аналізується діяльність подільських КНС по усуспільненню одноосібних селянських господарств та їх боротьба з головними ворогами радянського режиму - селянами-власниками. Оскільки основні положення соціалістичних аграрних перетворень явно суперечили бажанням більшої частини селянства, то сприяння у їх проведенні покладалось на комітети незаможних селян, які становили соціальну опору режиму на селі.