Дослідження науково-педагогічної діяльності польського музиколога та етнографа Адольфа Хибінського як засновника і керівника кафедри музикології Львівського університету (1912–1939). Організація предмету історії музики у консерваторії імені М. Лисенка.
Аннотация к работе
Європейські освітні тенденції мали вплив і на становлення професійного музикознавства в Україні, однак цей процес був неоднорідним з огляду на історично обумовлені соціальні та культурні особливості Східної та Західної України, що перебували у різних імперіях і зазнали впливу їх культурного розвитку. Засновником, організатором та незмінним керівником музикологічних студій у Львівському університеті був відомий учений і педагог, професор Адольф Хибінський. Проте на сьогоднішній день організація навчального процесу та наукова діяльність кафедри музикології Львівського університету у 1912-1939 роках, а також місце львівської музикологічної школи у становленні та розвитку професійного музикознавства, як України, так і Польщі, є мало дослідженими. Розвиток музичної освіти і становлення професійного музикознавства в Україні і, зокрема, у Галичині до першої третини ХХ століття висвітлюється у працях, що належать до двох основних напрямків досліджень: один напрям складає історіографія українського музикознавства даного періоду в контексті суспільно-політичних реалій, коли сильні доцентрові тенденції в культурі епохи формували цілісну систему національної музичної культури європейського зразка (І. Діяльність кафедри музикології у Львівському університеті в українській історіографії є маловивченою ділянкою - окрім окремих згадок про кафедру у різних узагальнюючих працях, до цієї теми звертався у своєму дослідженні лише Л.У Вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються предмет, мета й завдання дисертаційного дослідження, методологія, визначається її новизна, наукове й практичне значення, подається огляд проблематики наукової літератури, аналізуються використані у праці архівні джерела.Розкриваються історія розвитку та характерні ознаки музичної освіти в європейських університетах і філософське підґрунтя Гумбольтівської ідеї університету як новітньої інституції, що породило і нові тенденції у розвитку музичної освіти. Ґенеза ідеї трактування предмету музики в європейській освітній системі як науки про музику сягає ще античних часів, продовжуючись у середньовічній системі quadrivium у вигляді musica speculativa до середини XVI століття, поки вплив ідей гуманізму не змінив світоглядні погляди на музику як мистецтво. Зміна естетичних орієнтирів привела до занепаду науки музики в західноєвропейських університетах із другої половини XVI століття. Настав час переоцінки співвідношення двох галузей музичного знання - теоретичної і практичної, які розпочинають новий етап свого розвитку на ґрунті нової методології та наукових методів дослідження аж до формування музикології у другій половині ХІХ століття як особливої мистецтвознавчої дисципліни зі своїми специфічними методами дослідження та методологією. Це завдання було реалізоване в умовах реформованої університетської освіти початку ХІХ століття на ґрунті тісної взаємодії музикології з іншими науками.Розкриваються основні принципи організації навчального процесу кафедри, яка була організована Адольфом Хибінським у 1912 році за зразком одноосібних німецьких музикологічних інститутів як автономна науково-педагогічна інституція. Уже у своєму інавгураційному виступі Хибінський обґрунтовує необхідність вивчення музикології як наукової дисципліни в університеті: її взаємодія з іншими науками була необхідною й обовязковою умовою наукового дослідження. Методи педагогічної праці Хибінського забезпечували високий рівень знань і практичних навичок студентів, що уможливило їх самостійну наукову працю від перших кроків навчання і привело до першого докторату вже через пять років з часу заснування кафедри музикології. Крім того, студенти кафедри були членами Наукового Музикологічного товариства студентів, куратором якого був А. Хибінський. Їх активізація була повязана насамперед із необхідністю забезпечити можливість фахової освіти, опертої на здобутки та досвід європейської музичної культури на своїх теренах, по-друге, розумінням виховної ролі музики для формування естетично розвиненої особистості і, найголовніше - усвідомленням значення музичної освіти як складової частини національного культурного процесу.У процесі розгляду ґенези розвитку музичної науки у західноєвропейській академічній системі освіти до першої половини ХІХ століття та культурно-освітніх і історичних передумов формування музикології як самостійної мистецтвознавчої дисципліни зі своєю складною специфікою у другій половині ХІХ століття виявлено: 1. Розвиток ідеї розуміння музики як науки у європейській академічній системі освіти втілювався послідовно, починаючи з появи цього предмету у середньовічних університетах у складі septem artes liberals до входження музикології як самостійної мистецтвознавчої дисципліни в академічну освіту другої половини ХІХ століття, що базувалася на принципі „науковості як форми освіти”. В українських національних освітніх закладах, починаючи з кінця XV - та у XVI століттях процес становлення ідеї науки про музику відбувався на принципово відмінних засадах: теоретична думка була цілко