Дослідження діяльності громадсько-господарських товариств з поширення сільськогосподарських знань серед селянства Галичини. Новітні методи у господарюванні. Проведення масових сільськогосподарських заходів, групове обслуговування та індивідуальний вплив.
Аннотация к работе
Тому досвід, набутий в організації та впровадженні фахових знань громадсько-господарськими товариствами в селянському середовищі Галичини після завершення Першої і перед початком Другої світових воєн, залишається актуальним і на сьогоднішній день. З цього приводу заслуговує на увагу, зокрема, досвід українських громадсько-господарських товариств, які ставили своїм головним завданням турботу про покращення добробуту українського селянина і підвищення ролі села в соціально-економіччному житті. Саме завдяки діяльності товариств українське село отримало кваліфіковані кадри агрономів, мережу фахових сільськогосподарських шкіл і дослідних установ, що давало можливість запроваджувати і ефективно використовувати нову тогочасну техніку, вести господарство на рівні кращих світових зразків. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919 - 1939 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1919 р.) зумовлено входженням Галичини до складу відродженої Речі Посполитої Польської та відновленням „Сільського господаря”, верхньої (1939 р.) - припиненням існування Речі Посполитої Польської, входженням Галичини до складу УРСР, згортанням діяльності громадсько-господарських товариств. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу опублікованих та архівних джерел, здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії дослідити діяльність громадсько-господарських товариств з поширення сільськогосподарських знань у Галичині у 1919 - 1939 рр.Наукові розвідки першого історіографічного періоду були присвячені аналізу соціально-економічного становища українського селянства після Першої світової війни, вивченню історії виникнення й діяльності громадсько-господарських організацій, дослідженню аграрної реформи польського уряду в Галичині. Серед численних праць, присвячених тогочасній економічній політиці Польської держави в Галичині, науковий інтерес становлять видання, в яких крізь призму висвітлення діяльності кооперативних організацій краю акцентовано увагу на практичних рекомендаціях щодо ведення сільського господарства. Таким чином, дослідники першого історіографічного періоду громадсько-господарські товариства розглядали як природний вияв соціальної та громадської самоорганізації селянства в умовах національно-політичного і соціально-економічного життя, які склалися в період польського панування. Дудикевич), які вивчали проблеми соціально-економічного розвитку Західної України міжвоєнного періоду, обмежилися констатуванням факту існування українських господарсько-громадських організацій у Західній Україні, не вдаючись до аналізу форм і методів їхньої діяльності, визначення місця і ролі цих установ в економічному житті краю. Так, діяльність „Сільського господаря”, розвиток кооперації у Західній Україні міжвоєнного періоду проаналізовано у роботах Л.Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона досі не була предметом спеціального вивчення. Однією з форм етнозбереження стала відбудова тих громадсько-господарських інституцій, які вже мали досвід в захисті інтересів українців за австро-угорського панування. Діяльність громадсько-господарських організацій проходила через гуртки сільськогосподарських товариств „Сільський господар”, „Просвіта”, „Рідна школа”, „Маслосоюз”. Вона відповідала запитам приватногосподарських інтересів населення, сприяла запровадженню новітніх методів у господарюванні. Важливе значення мали перші спроби запровадження виробничої контрактації селянських господарств і цукрозаводів, що регулювало, раціоналізувало і зміцнювало селянські господарства.Інтеграція ідей громадської агрономії в сільському господарстві України у першій чверті ХХ ст. Палилюлько // Український селянин. Збірник наукових праць Черкаського національного університету ім. Палилюлько // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Палилюлько // Наукові праці Камянець-Подільського національного університету.
План
2. Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора
Вывод
У результаті проведеного дослідження автор виносить на захист такі висновки та положення: 1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона досі не була предметом спеціального вивчення. Залучена до дисертації джерельної база є різноплановою, достовірною і дозволяє досягти поставленої мети та вирішити дослідницькі завдання.
2. Входження Галичини до Речі Посполитої Польської негативно позначилося на розвитку регіону через його надшвидку полонізацію та колонізацію. За цих умов українцям залишалося сподіватися лише на власні сили. Однією з форм етнозбереження стала відбудова тих громадсько-господарських інституцій, які вже мали досвід в захисті інтересів українців за австро-угорського панування.
Діяльність громадсько-господарських організацій проходила через гуртки сільськогосподарських товариств „Сільський господар”, „Просвіта”, „Рідна школа”, „Маслосоюз”. Вона відповідала запитам приватногосподарських інтересів населення, сприяла запровадженню новітніх методів у господарюванні. Підставою для такої роботи товариств була господарська самодіяльність селянства. Формувалася певна система громадської агрономічної діяльності: проведення масових сільськогосподарських заходів, групове обслуговування та індивідуальний вплив. Масові заходи знайомили селян із досягненнями аграрної науки, заохочували їх до участі у справі покращення власних господарств.
3. Вперше у практиці селянського господарювання було поставлено питання про поєднання технологічно-технічних і організаційних заходів. Увага зосереджувалася на вирішенні таких проблем селянських господарств, як раціональна науково-практична організація виробництва, санітарно-ветеринарні заходи, сприяння землеустрою, матеріально-технічне і торговельно-збутове забезпечення. Важливе значення мали перші спроби запровадження виробничої контрактації селянських господарств і цукрозаводів, що регулювало, раціоналізувало і зміцнювало селянські господарства.
4. Важливе значення мав організаційний напрямок діяльності, узгодження завдань і роботи осередків громадсько-господарських товариств і кооперативів. Було створено механізм співпраці громадської агрономії та кооперації. Громадсько-господарські товариства сприяли раціоналізації селянських господарств, підвищенню якості і конкурентоспроможності селянської продукції. Про це свідчить спільна праця філій і зоотехнічних секцій гуртків „Сільського господаря” з відділами і районними молочарнями „Маслосоюзу”. Завдяки їй запроваджувався контроль продуктивності домашніх тварин, засновувалися допомогові фонди, окультурювалися сінокоси, випаси і налагоджувалося кормовиробництво, закуповувалося і поширювалося насіння кормових культур. Було започатковано вирішення проблем вертикальної інтеграції: виробництво - переробка - збут. Однак не було налагоджено тісної співпраці з кредитною кооперацією, що обмежувало і так незначні можливості інвестування селянських господарств.
5. За обсягами і результативністю у діяльності громадсько-господарських товариств із поширення сільськогосподарських знань у Галичині у 1919 - 1939 рр. провідне місце належало поширенню сільськогосподарських знань позашкільним шляхом. Товариства налагоджували видавництво часописів і популярної сільськогосподарської літератури. Були вироблені ідейні, організаційні, програмні та навчально-методичні основи діяльності агрономічної організації з селянською молоддю. Організовувалися курси з підготовки кадрів для роботи у господарських установах і перепідготовки нижчого агрономічного персоналу.
Водночас заходи громадсько-господарських товариств охоплювали незначну частину селянства, масового агрообслуговування господарств і галузей виробництва повною мірою не вдалося налагодити. Не отримали системного поширення і не приваблювали масово сільських господарів виставки і конкурси. Тому зростання професійно-кваліфікаційного рівня селян йшло повільно. Причиною цього був низький рівень їхнього матеріального становища.
6. Враховуючи конкретний історичний досвід становлення і розвитку сільськогосподарської освіти, поширення фахових знань в аграрній сфері у Галичині у 1919 - 1939 рр. в умовах ринкових відносин і враховуючи особливості сучасної економічної дійсності агрономічна й економічна допомога населенню повинна вважатися суспільною справою та стати складовою аграрної політики держави.