Українські діячі культури проти утисків української мови царизмом ХІХ-ХХ ст. Боротьба української інтелігенції за розвиток української літературної мови. Боротьби української громадськості за скасування указів та циркулярів про заборону української мови.
Аннотация к работе
Наша курсова робота зосереджується на одному з найважчих етапів для розвитку та функціонування української літературної мови. Відомо, що за часів Російської імперії українську мову не визнавали, не дивлячись на те, що світова наука неодноразово ґрунтовно доводила, що українська мова - одна з найстаріших та найяскравіших мов за своєю мелодійністю та виразністю. У нашій курсовій роботі увага приділятиметься діяльності представників української культури та науки, які боролися проти утисків української мови царизмом. український царизм заборона мова Актуальність курсової роботи зумовлена необхідністю дослідити гнобительську національно-мовну політику Російської імперії стосовно української мови , її нищівний вплив на українську культуру, для того, щоб український народ читаючи трагічні сторінки історії української літературної мови, усвідомив потребу чинити опір неповазі до українського слова зараз. Цей неповторний декалог Івана Огієнка - десять його заповідей, десять принципів, якими має керуватися кожен українець, побудований за іншим неповторним декалогом - десятьма заповідями Божими.Бездержавність України, агресивна політика держав (Польщі, Росії та Австро-Угорщини) , які панували на українських землях , беззаперечно наклали неабиякий відбиток на мову. Входження Лівобережної України до Російської імперії в середині XVII ст. в результаті Переяславських угод 1654 року породило несприятливі умови для розвитку національної культури, освіти й мови України. У 1720 році з‘являється указ Петра І про заборону друкувати в Україні книги церковнослов‘янською мовою української редакції, для того, щоб не було різниці між мовою книг, виданих у Росії та Україні. Указ мав на меті, щоб мова церковних видань у Російській імперії скрізь була однаковою, церковнослов‘янською, без будь-яких домішок місцевої мови (у цьому випадку - української) . В Україну почали насилати російських урядників, щоб міцніше її русифікувати, а що ті йшли сюди неохоче, то законом 21 листопада 1869 року та 13 червня 1886 року для чужинних урядовців в Україні встановлена була значна доплата до нормального утримання.Він глибоко знав українську мову, тому що родини, які проживали по селах русифікувались мало й мали українську мову за свою звичайну домову мову. Роман «Чорна рада» є свідченням великого патріотизму письменника, адже твір написаний у часи , коли заборонялися не тільки мова й історія, а навіть сама назва нашої землі. Микола Зеров так окреслює мову Лесі Українки: «Уважність до народньої фразеології й синтакси, не зовсім звичайні для наших поетів лексичні скарби, стремління обходитися запасами народнього словника, тільки полегшуючи, окриляючи його конкретність , такт і обережність в уживанні новотворів» («Леся Українка») . Проте на думку П.Хропка і Ф.Кейди, літературна творчість П.Морачевського українською мовою розпочалася раніше - ще у 40-і роки, коли було написано рукопис ліро-епічної поеми «Чумаки, або Україна з 1768 року». 2) біблійні тексти, писані церковнословянською мовою, мало зрозумілі неосвіченому (чи малоосвіченому) народу в Україні через мовний барєр: церковнословянська мова досить віддалена від української, що й утруднює її сприймання.Так, українці звертаються до Головного управління в справах друку з проханням дозволити видавати часописи українською мовою. О.Коваленко з Челябинська у 1900 році просить дозволу видавати в Києві тижневик українською мовою під назвою «Україна». Так, І.Левицький з Києва просить дозволити йому видавати українською мовою місячник «Промінь», Д.Рябошапка - літературний тижневик «Дніпро», а Д.Короненко з Петербурга - тижневик українською мовою у Холмі. Заборона читати адреси українською мовою і протести українців проти цього, приїзд великого числа делегатів від різних інституцій з Галичини, на чолі з старим Романчуком, Головою Українського Парламентського клубу у Відні, їх промови українською мовою, проголошені звиклими, часом дуже талановитими промовцями, багатьом людям вперше розкрили очі на український рух, так що потім зявилося багато дуже талановитих українських діячів, що свою свідомість національну датували від свята Котляревського». Напереконаннявчених, зметоюпіднесення економічного, інтелектуального та культурного розвитку українського народу та заради справедливості необхідно:1)застосувати до української літератури ті ж цензурні правила, що й для творів російської літератури;2)допустити українську мову в церковну сферу;3)дозволити народні читання, публічні виступи, бесіди українською мовою, допускати шкільні бібліотеки і народні читальні книги українською мовою;4)український театр зрівняти в усіх правилах з російським;5)дозволити видання української періодики нарівні з російською;6)допускати ввезення на територію Російської імперії україномовної літератури, в тому числі і періодики;7)запровадити освіту рідною мовою на території проживання україномовного населення(відкрити українські початкові школи, допустити українську мову в шкільні підручники, хрестоматії та інші педагогічні посібники).Наша кур
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Мовна ситуація на Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття
Розділ 2. Діячі української культури проти утисків української мови царизмом у другій половині ХІХ - на початку XX століття
2.1 Боротьба української інтелігенції за розвиток української літературної мови у другій половині ХІХ століття
2.2 Активізація боротьби української громадськості за скасування указів та циркулярів про заборону української мови в 1900-1905 році