Початкова форма дієслова: неозначена форма (інфінітив). Лексичне значення, часи, способи та схема морфологічного розбору дієслів. Дієвідмінювання, перехідні і неперехідні, безособові дієслова. Дія або стан як змінна ознака та процес, що триває в часі.
Аннотация к работе
Дієслово - це самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Лексичне значення дієслова “дія, стан” дуже широке: конкретна фізична дія (малювати, писати), стан особи чи предмета (лежати, спати), переміщення (ходити, їхати), ставлення (поважати, зневажати), зміни (старіти, худнути). Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі.Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення: Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Лексичне значення дієслова “дія, стан” дуже широке: конкретна фізична дія (малювати, писати), стан особи чи предмета (лежати, спати), переміщення (ходити, їхати), ставлення (поважати, зневажати), зміни (старіти, худнути). Інфінітив, неозначена форма що робити? що зробити? незмінна форма будь-яким Способова що роблю? що робив? що буду робити? що робив би? що роби? тощо за способами, часами, особами або родами, числами присудком Форми одного виду дієслова утворюються від форм іншого виду цього ж дієслова за допомогою таких засобів: 1. додавання і відкидання префіксів: питати > спитати, вянути >зівянути.Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням. При творенні особових форм дієслів, дієприкметників та дієприслівників важливо знати, до якої дієвідміни вони належать.Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу), просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати). 1-а знати му - знатиму знати мемо - знатимемо 2-а знати меш - знатимеш знати мете - знатимете 3-а знати ме - знатиме знати муть-знатимутьДійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи відбувалася, відбувається чи відбудеться. Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: “Не грію сонце на чужині» Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і майбутньому час - за особами. Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами і числами. Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду виражає спонукання до дії.Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Після них стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (к о г о? щ о?) поле, прочитавши (к о г о? щ о?) книжку, готуючи (кого? що?) питання, виконано (кого? Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти в родовому відмінку без прийменника: а) якщо перед дієсловом є заперечна частка не: розроблено (к о г о? щ о?) заходи - не розроблено (кого? чого?) заходів, проклали (кого? щ о?) дорогу - не проклали (кого? чого?) дороги, посадили (кого? що?) дерева - не посадили (кого? чог о?) дерев", б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю) - принеси солі (частину), розвантажити иукор (увесь) - купив цукру (частину). Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити. Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса)-ся: сміятися, спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності: дивитися фільм).Безособовими називаються дієслова, що означають дію (або стан), яка реалізується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета). Безособові дієслова означають: 1. явища природи (розвидняється, підмерзає, смеркає);Початкова форма, на яке питання відповідає. Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і число. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині. Якщо дієприкметник, то назвати: активний чи пасивний; час, вид, рід, число відмінок. Якщо дієприслівник, то назвати час і вид.
План
План
I. Дієслово як частина мови
II. Форми дієслова
III. Дієвідмінювання
IV. Часи дієслів
V. Способи дієслів
VI. Перехідні і неперехідні дієслова
VII. Безособові дієслова
VIII. Схема морфологічного розбору дієслова
Список літератури
I. Дієслово як частина мови
Список литературы
1. Копитіна І.В. Українська мова: Фонетика. Будова слова. Словотвір. Морфологія. - Харків: Веста Видавництво “Ранок”, 2005 - 64 с.
2. Сидоренко О.М. Навчальний посібник з української мови. 5-те видання. Видавництво “Либідь”, 2004 - 420с.