Структурна організація та формування дієслівної лексики в російських говірках Одеської області (діалекти слов’янських мов, типи номінацій дії). Семантична структура мовних одиниць та шляхи формування й особливості функціонування діалектних систем.
Аннотация к работе
Одним із першочергових завдань русистики сьогодні залишається дослідження лексики територіальних діалектів, зокрема, її складу, структурної організації у межах лексико-семантичних груп (ЛСГ) та тематичних груп лексики (ТГЛ), синонімічних рядів, антонімічних мікрогруп, зясування семантики лексем з увагою до їх культурних компонентів. Водночас цінним є розвязання цих проблем у зіставному плані - на матеріалі кількох говірок, що уможливлює визначення ступеня диференціації говірок (за даними лексики), відкриває шлях до вивчення типів мовного відображення позамовної дійсності, кореляції мови і відображуваного нею реалемного плану. Передумовою дослідження діалектного слова є формування надійного і значного за обсягом корпусу лексики з її точними семантичними характеристиками, що вимагає тривалих спостережень над живим мовленням. лексика говірка одеський семантичний Незважаючи на різноаспектність сучасних діалектологічних студій та наявність апробованих методик аналізу матеріалу говірок, стан вивчення різних ТГЛ, ЛСГ російських, як і інших словянських, діалектів залишається неоднаковим і в цілому далеким від задовільного. Актуальність дослідження посилюється необхідністю системного вивчення дієслівної лексики, зокрема закономірностей сегментації лексичного складу, зясування сутності вербалізації понять/реалій у діалектній мові, необхідністю опису дієслівної лексики, що функціонує в ізольованих російських говірках півдня Одеської обл.Така модель дослідження діалектного матеріалу дозволила не тільки з максимальною повнотою зафіксувати склад і семантику номінативних одиниць говірок, але й визначити, якими мовними засобами передано десигнати; вона дала змогу компактного й водночас наочного представлення системних відношень лексики в окремій говірці і водночас обєктивувала її відношення до тематично відповідної лексики в інших говірках; останнє уможливило виявлення чинників семантичних змін у дієслівній лексиці. Дієслівна лексика понятійного простору «Людина як біологічна істота», репрезентуючи важливі фрагменти мовної картини світу, експлікує зони особливої уваги діалектоносіїв та творить лексико-семантичні парадигми різної структури, які представлено в рубриках «Потреби людини» (ЛСГ «Їсти, приймати їжу», ЛСГ «Пити», ЛСГ «Вкривати одягом»); «Людське життя» (ЛСГ «Народити подібного до себе», ЛСГ «Припинити життя», ЛСГ «Існувати певним чином»); «Здоровя і хвороби» (ЛСГ «Бути здоровим»); «Зовнішній вигляд, фізичні риси» (лексико-семантична парадигма (ЛСП) конгломеративів «Мати (якийсь) зовнішній вигляд»); «Інтелектуальна діяльність» (ЛСП конгломеративів «Здійснювати інтелектуальну діяльність»); «Емоції, душевний стан» (ЛСП конгломеративів «Відчувати стан (настрій)»); «Поведінка» (ЛСП конгломеративів «Поводити себе певним чином»). Структурно релевантними для дієслів ЛСГ «Їсти, приймати їжу» виявилася низка диференційних ознак: темпоральність (їсти вранці//в обі//перед вечерею//ввечері//після закінчення посту//на другий день весілля); наявність акустичного супроводу (з хрумтінням’, всмоктуючи звучно губами, з прицмокуванням (пришльопуванням) язиком і губами); кількість (все, дуже багато, багато, мало); призначення приймання їжі (для визначення смаку//як закуску//як обрядодія); особливості їжі (скоромна страва - нескоромна, рідка - нерідка, смачна, ласа - несмачна); ступінь бажання: відчувати бажання їсти, з бажанням, з невгамовним бажанням); ступінь насичення (їсти досхочу, до повного задоволення, надмірно). Дієслівні одиниці зі значенням припинити життя неприродно протиставлені за дистрибутивними семантичними формулами: «субєкт і обєкт сполучені: людина - насильницька дія - у згубних умовах»; «казуальний субєкт: людина - насильницька дія - обєкт: людина»; «субєкт і обєкт сполучені: людина - свідома дія». Дієслова диференціюють використання одягу залежно від покривання ним певної частини тіла з виразною диференціацією чоловік - жінка та залежно від ситуації, напр., повязати голову (жінки) хусткою - ПАКCРЫТ’, ПАВИCЗАЦЦА, САСНАCВАЦЦА, ЗАПАКАCВАЦЦА, ЗАПИCНАЦЦА, повязати голову хусткою для відвідування церкви - ПАКРЫCВАЦЦА, надіти під час весільного обряду на голову нареченої кичку (спеціального крою шапочку) - ПАКCРЫТ’ МАЛАCДУJУ; семантично спеціалізованими є дієслова на позначення іншого обрядового одягання, зокрема, у весільному обряді: одягти наречену у весільну сукню - АCДЕТ’ в НИCВЕСТУ, надягати сукню нареченої на матір нареченого, коли одружують останнього сина - РАCДИТ’ в ни-Cbecty, НАРИCЖАТ’ в МАЛАCДУJУ, вбратися в одяг наречених для весільного жартівливого обряду - АБРАCДИТ’; у поховальному обряді: одягти померлого у спеціально підготовлений для нього за старообрядницьким звичаєм одяг - абра-Cдит’, САБCРАТ’ ПАCКОJНИЦУ, ПАCКОJНИКА, АCДЕТ’ на тот свет, САБCРАТ’ на тот свет’; обрядову семантику також зберігають дієслова, які репрезентують поняття одягання немовляти: (за)кутати немовля у пелюшки або сповивач - ПАCВИТ’ МЛАCДЕНЦА, СВИCВАТ’ МЛАCДЕНЦА, сповивати немовля сповивачем по пелюшках тричі навхрест (за звичаєм старо