Методологічна модель дослідження мови поезії С. Гординського. Витоки мовних і позамовних чинників індивідуального стилю автора. Новаторська знаково-символічна природа мовомислення поета й художника. Семантика та стилістичні функції барвопозначень поезії.
Аннотация к работе
Проблема вивчення мовного стилю відомих майстрів слова була й залишається в центрі уваги сучасного мовознавства, бо ці майстри - репрезентанти самобутнього мовомислення народу - мають особисті лексичні пріоритети, авторські деривати, оригінальні синтаксичні конструкції, переосмислені мовні символи, нестандартний стиль. Такою постаттю був український поет-художник Святослав Гординський (1906 - 1993), спадщину якого ще належить вивчити як лінгвістам, так і мистецтвознавцям. У мовознавчих і літературознавчих працях висвітлювалося особливості індивідуального стилю визначних майстрів художнього слова: "Кольорономінація як особливість ідіостилю В. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови та літератури Словянського державного педагогічного університету й розкриває один із аспектів загального напрямку - "Актуальні проблеми сучасного мовознавства". Для реалізації мети дослідження поставлені основні завдання: - на основі теоретичних праць відомих вітчизняних і зарубіжних мовознавців вибудувати науково-методологічну модель дослідження мови поезії С.Перший розділ "Ідіостиль як вияв самобутності письменника" складається з трьох підрозділів, у яких на основі відповідних теоретичних положень стилістики, культури мови та загального мовознавства визначено аспект дослідження індивідуального стилю поета-художника як його самовияву. Проаналізовано різні тлумачення поняття "індивідуальна мовна картина світу", а також взято за основу тезу Л.Лисиченко: "…для мовної картини світу важливі три явища, тісно повязані між собою: людина - світ - мова"; з огляду на зміст цієї тези, зроблено теоретичне обґрунтування дослідницької моделі мовної картини світу С. У третьому підрозділі "Дихотомія лінґвальної та мистецької природи індивідуально-авторської мови поета" мотивовано введення в обіг поняття "дихотомія" з огляду на специфіку мистецької діяльності автора; спираючись на Арістотеля, Г. Другий розділ "Лексичні і словотвірні складники ідіостилю Святослава Гординського" містить два підрозділи та ряд пунктів, в яких проаналізовано такі основні словесні ресурси ідіостилю, як: метафори, епітети, порівняння, метонімії, перифрази, антоніми, синоніми, ключові слова, власні назви та новотвори. Автор активно використовує ключові слова й словосполучення як своєрідні знаки, за якими читач "розпізнає" його самобутню мовообразність як поета-художника.