Ареалогічне прочитання мови П.О. Куліша, зв"язок ідіолекту П.О. Куліша з рідномовним середовищем: моделювання набору найважливіших рис східнополіського говору на підставі етнографічних текстів, сучасних діалектологічних описів говірок відповідного ареалу.
Аннотация к работе
Дослідження ідіолекту Пантелеймона Олександровича Куліша (1819-1897) залишається актуальним завданням, оскільки у працях про мову творів письменника та її роль в історії українського літературно-писемного процесу глибоко і всебічно не зясовано статус мовного довкілля у процесі формування ідіолекту письменника. Через те не можна оминути психологічні, особистісні передумови його мовотворчості, витоки формування Кулішевої мовної особистості, ті джерела, що живили його мову, і разом зробили П. О. Куліша “першим письменником і першим ученим, що зовсім свідомо творив українську літературну мову, а свої погляди передавав і Шевченкові” (Є. К. Куліш розширив функціонально-стильові межі української мови, запровадив новий фонетичний правопис (“кулішівку”), який набув значного поширення; з ініціативи П. О. Костомарова часопис “Основа” розгорнув велику роботу з укладання повного словника української мови, що мало на меті полегшити читання журналу та розширити словниковий запас.Куліша засвідчив відсутність цілісного дослідження, у якому було б вичерпно схарактеризовано мову творів письменника. Куліша на тлі східнополіського діалекту” у звязку зі східнополіським говором розглянуто й проаналізовано риси вокалізму та консонантизму мови творів П. О. Куліша. Свідчення діалектних джерел, з одного боку, уповажнюють припускати, що варіант од відбиває мовну практику носіїв північного наріччя, а відтак, імовірно, вимову самого автора, з іншого - є підстави думати, що мова П. О. Так само варіювання прийменників та префіксів вво - ві, вві, уві; до- - ді-, зо- - зі-, по- - пі-; відо-/ одо- - віді-/ оді- - оди-; підо- - піді-; розо- - розі-може бути пояснене впливом говірки, в ареалі якої він народився і провів перші роки життя; водночас зауважимо, що префікси обі-, пів-, під-та уві-(вві-) зафіксовано безваріантно, як і давній префікс по-в словоформах пійти, пійду, пійде, піду, що може вказувати на дистанціювання П. О. Виявлено кілька пар альтернативних словоформ, у яких наголос провокує якісну зміну вокалу (ведра - відрами; нижнійшими - ніжниі, ніжного); проте, ймовірно, наголос не вплинув на рефлекси *e в тих словоформах, які наведено в текстах П. О. Куліша.Куліш залишався вкоріненим у мову свого довкілля - східнополіські говірки, відбивши в текстах різного часу фонетичні, морфологічні та локальні лексичні риси. Куліша; текст 1857 р. фіксує низку фонетичних рис, які або не виявлено в пізніших першодруках (рефлекс [и] відповідно до *о в ненаголошеній позиції та *e в префіксах; рефлекс [у] (< *е); альтернація рефлексів *е залежно від наголосу; протетичний [j] перед [у]; давній і), або відбито обмежено, на тлі численних альтернантів, як, наприклад, втрату [й] у сполуці [йн’] (заняли - зайняли), хоча текст 1857 р. без варіантів фіксує виняти, доняла, заняти. Зокрема, тільки в тексті 1857 р. виявлено форми двоїни в сполученні із числівником два; повторювальну заперечну частку ни; частки не-та ни-; прийменник скрізь ‘крізь’; найширше зафіксовано прийменники к (ік), замісь та частка ні в позиціях, типових для частки не (де ні, звідки ні). Куліша виявлено константні (флексія-е в наз. відм. множ. іменників, які в однині мають суфікс-ин-; початковий с-у займенниках; суфікс-ійш-у вищому ступені порівняння прикметників та прислівників; флексія-у (-ю) в місц. відм. іменників II відміни одн.; короткі дієслівні форми на-с’ та повні 3-ї особи однини на-є) та перемінні (еволюція від флексії-е до-а в іменниках II відміни сер. роду одн.; від дієслівних форм 1-ї особи множини на-м до-мо); від форм інфінітива на-ть до-ти; порівняно з текстом 1857 р., пізніші першодруки відбивають рух від дієслівного суфікса-ова-до-ува-. Куліша із сучасним діалектним мовленням показало, що найбільш стійким виявився фонетичний рівень східнополіських говірок, помітних змін зазнав морфологічний рівень; на лексичному рівні звязок ідіолекту письменника з його питомим довкіллям підтверджується двома десятками діалектизмів, які, однак, і за життя автора не були східнополіськими локалізмами.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У “Висновках” відзначено, що, свідомо формуючи літературну мову, П. О. Куліш залишався вкоріненим у мову свого довкілля - східнополіські говірки, відбивши в текстах різного часу фонетичні, морфологічні та локальні лексичні риси. Здебільшого спостережено їхню варіантність, що засвідчують і сучасні записи східнополіського діалектного мовлення.
Вплив локального мовного довкілля був більш відчутним на ранніх етапах творчості П. О. Куліша; текст 1857 р. фіксує низку фонетичних рис, які або не виявлено в пізніших першодруках (рефлекс [и] відповідно до *о в ненаголошеній позиції та *e в префіксах; рефлекс [у] (< *е); альтернація рефлексів *е залежно від наголосу; протетичний [j] перед [у]; давній і), або відбито обмежено, на тлі численних альтернантів, як, наприклад, втрату [й] у сполуці [йн’] (заняли - зайняли), хоча текст 1857 р. без варіантів фіксує виняти, доняла, заняти. Цей перелік ранніх рис доповнюють і ті, які увійшли до реєстру морфологічних маркерів ідіостилю П. О. Куліша. Зокрема, тільки в тексті 1857 р. виявлено форми двоїни в сполученні із числівником два; повторювальну заперечну частку ни; частки не- та ни-; прийменник скрізь ‘крізь’; найширше зафіксовано прийменники к (ік), замісь та частка ні в позиціях, типових для частки не (де ні, звідки ні).
На морфологічному рівні серед локальних маркерів ідіостилю П. О. Куліша виявлено константні (флексія -е в наз. відм. множ. іменників, які в однині мають суфікс -ин-; початковий с- у займенниках; суфікс -ійш- у вищому ступені порівняння прикметників та прислівників; флексія -у (-ю) в місц. відм. іменників II відміни одн.; короткі дієслівні форми на -с’ та повні 3-ї особи однини на -є) та перемінні (еволюція від флексії -е до -а в іменниках II відміни сер. роду одн.; від дієслівних форм 1-ї особи множини на -м до -мо); від форм інфінітива на -ть до -ти; порівняно з текстом 1857 р., пізніші першодруки відбивають рух від дієслівного суфікса -ова- до -ува-.
Беручи до уваги сучасну П. О. Кулішеві мовну ситуацію, можна встановити кількість лексичних діалектизмів, включно із семантичними, словотвірними та фонетичними різновидами, - близько шести десятків (напр., блявкати, горлаха, гуррикан, джереластий, кажанок, лойтрак, наповорітмя, необзир, обмисляти, окорм, пентюх, самошість, тімаха, угонобляти, юртувати). Імовірно, поліськими регіоналізмами були слова бахмат, заточувати, лубка, непогідь, опасистий та ушула, а рідкісними - горохвяний, півчвараста, ступаки, (до) тху.
Ідіолект письменника засвідчує двоспрямованість мовних орієнтирів автора - варіативне народне мовлення найближчого мовного довкілля та свідомий вибір “орієнтирів-норм”.
Зіставлення мови першодруків П. О. Куліша із сучасним діалектним мовленням показало, що найбільш стійким виявився фонетичний рівень східнополіських говірок, помітних змін зазнав морфологічний рівень; на лексичному рівні звязок ідіолекту письменника з його питомим довкіллям підтверджується двома десятками діалектизмів, які, однак, і за життя автора не були східнополіськими локалізмами.
П. О. Куліш творив у той час, коли нова українська літературна мова була ще неунормована, тому в його писемній практиці неможливо остаточно розділити загальнолітературні та діалектні елементи. Зокрема, низка рис мови письменника засвідчує ідею нерозривного звязку ідіолекту автора зі східнополіським довкіллям, з якого він виростав, а також з іншими говорами, що засвідчує мовно-літературна практика сучасників і наступників П. О. Куліша. Це актуалізує створення спеціальних праць про мову окремих письменників на тлі відповідних локальних діалектних систем в оперті такого аналізу на першодруки та рукописи. Такі дослідження дозволять створити мовні кадастри вихідних текстів з різних ареалів, на підставі яких стане можливим глибше зясування механізмів формування літературного стандарту.
Загалом результати дослідження підтверджують висновки Ю. В. Шевельова та І. Г. Матвіяса про те, що П. О. Куліш - як впливовий культурний діяч, письменник, редактор і видавець - відіграв значну роль у витворенні й розбудові загальноукраїнської літературної мови зі східноукраїнською діалектною основою й посиленні її елементами східнополіського говору північного наріччя.
Список литературы
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях: 1. Твори П. Куліша як джерело словника Б. Грінченка / О. П. Кумеда // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2007. - №15 (131). - С. 267-272.
2. Рефлекси давнього e в мові творів П. Куліша / О. П. Кумеда // Філологічні науки: зб. наук. праць. - Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008. - С. 69-75.
3. Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша / О. П. Кумеда // Культура слова. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - Вип. 72. - С. 31-36.
4. Джерела варіантності в мові першодруків творів П. Куліша / О. П. Кумеда // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. - 2010. - Вип. 10. - С. 131-136.
5. Форми іменників II відміни в мові першодруків П. Куліша / О. П. Кумеда // Література та культура Полісся; відп. ред. і упорядник Г. В. Самойленко. - Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2010. - Вип. 59: Спадщина П. Куліша і її роль у розвитку української мови, літератури та культури. - С. 122-128.
6. Мовні погляди П. Куліша і мова його творів / О. П. Кумеда // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: зб. наук. праць / відп. ред. М. Я. Плющ. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. 6. - С. 27-31.
7. Вказівні займенники в мові першодруків П. Куліша / О. П. Кумеда // Філологічні науки: синхронічний та діахронічний аспекти: зб. наук. праць / за заг. ред. Л. М. Горболіс. - Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. - Вип. 2. - С. 30-37.
8. Дієслівні форми в мові першодруків П. О. Куліша / О. П. Кумеда // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць / МОНМС України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси, 2011. - Вип. 12-13. - С. 46-50.