Специфіка та домінантні характеристики наукової, релігійної картин світу як складових елементів культури. Механізми функціонування публічної сфери в контексті комунікативного простору культури. Аналіз домінантних моделей співвідношення науки та релігії.
Аннотация к работе
Втім, довга історія напруженості й непорозумінь між вірою та розумом красномовно свідчить проти їхньої радикальної гетерогенності й більшість вчених, філософів та богословів сучасності вважають, що сьогодні ми приречені на діалог, у якому як наука, так і релігія, зберігаючи власну автономію - методу, даних, мови, досвіду, намагаються відшукати відповіді на незмінні, хоча постійно нові, найважливіші питання, які стосуються світу та людини. Проте, треба зазначити, що популярні узагальнення на тему цих взаємин, поза залежністю від того, чи проголошують вони стан війни або миру, іноді виявляються занадто штучними, адже проблематична взаємодія між наукою та релігією не тільки змінювалася з часом, але й у тому, що виривати її з історичного та культурного контекстів є некоректним та загрожує укоріненням анахронізмів. Отже, варто додати, що відношення між релігією й наукою не проектуються лише на сторінках праць філософів науки та богословів: вони формуються культурними та історичними процесами. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається необхідністю ретельного аналізу та висвітлення різноманіття взаємин між науковим та теологічним дискурсами, та спробою концептуалізації цього діалогу. Відповідно до цієї програми наука та релігія виконують певні функції в суспільстві, й у такому ракурсі теза щодо конфлікту чи гармонії взаємовідносин науки та богословя не є цілком прийнятною, адже, якщо говорити про ворожість, то вона проявляється, скоріше, між вченими й богословами, або між вченими, які дотримуються наукових теорій, і вченими з релігійними пріоритетами, ніж між, властиво, наукою та релігією.У вступі висвітлено авторське бачення актуальності теми і сучасного стану її вивчення; зазначено звязок роботи з науковими програмами, планами і темами; визначено мету та завдання дослідження, обєкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення; розкрито зміст дисертації, її апробацію та результати дослідження. Перший розділ дисертації - «Методологічні конструкції взаємин наука/релігія: науковий, філософський та теологічний дискурси сучасності» включає огляд літератури за темою, аналіз наукової та релігійної картин світу, розгляд альтернативних дослідницьких програм та стратегій щодо проблематизації та концептуалізації діалогу науки та релігії, маніфестованих у науковому, філософському та теологічному дискурсах сучасності. «Наукова раціональність та християнський логос: моделі, образи, картини світу» дисертантом зазначається, що наука та релігія, у теоретичному полі дослідження, позначені як дві домінуючі світоглядні системи, що мають певні картини світу, системи норм та цінностей, та репрезентують певні комунікативні патерни у просторі культури, а саме функціонування культури визначається як соціокультурний семіозіс. Автором зазначається, що у релігії, як формі духовного освоєння світу, здійснюється уявне перетворення світу, його організація у свідомості, у ході якої виробляється певна картина світу, норми, цінності, ідеали та інші компоненти світогляду, які визначають ставлення людини до світу й виступають як орієнтири та регулятори її поведінки. «Моделі діалогу наука/релігія: теоретичні настанови та методологічні конструкції» розглядаються теоретичні моделі взаємин науки та релігії відповідно до формально-логічної програми взаємовідносин двох дискурсів.«Публічна сфера як інформаційно-комунікативний простір культури» розглядається феномен публічної сфери, маркірований автором як комунікативний простір культури, що в контексті дисертаційного дослідження, постає як простір діалогу науки та релігії. Саме ж «громадянське суспільство», у площині якого розташовується публічна сфера, можна визначити через вказівку на обидва його принципи - критику й функціональну диференціацію, та на три виміри його дії: подолання станових кордонів й утворення індивідуальності, самоорганізацію суспільства й соціабильність, а також функціонування засобів масової інформації. «Культурні трансформації комунікативного простору публічної сфери: «інформаціоналізм» сучасної культури» розглядаються чинники та засади переходу до нової стадії розвитку сучасного суспільства, яке артикулюється як «постіндустріальне» або «інформаційне» суспільство, та створення нової соціальної реальності, яка визначає комунікативні практики сьогодення. Третій розділ дисертації - «Домінантні моделі взаємин наука/релігія в контексті культурних перетворень публічної сфери» пропонує соціокультурний аналіз теоретичних моделей відносин наукового та теологічного дискурсів, на підставі синтезу двох (формально-логічної та соціокультурної) методологічних програм, в контексті культурних трансформацій інформаційно-комунікативного простору публічної сфери. Зазначається, що в контексті православно-академічної релігійної філософії, конструювання відносин наукового та теологічного дискурсів розташовується в площині релігійної антропології, та репрезентовано моделями незалежності, відповідно до якої наука та релігія розглядаються як доко