Опис основних засад філософії діалогу на прикладі теорій мислителів-діалогістів (Бубера, Бахтіна, Левінаса). Особливості поетики діалогу рок-твору, його суб’єктної організації. Вплив базових аспектів діалогічності на творчість окремих виконавців.
Аннотация к работе
Діалогічний аспект аналізу художніх творів потребує висвітлення поняття «діалог» та побудови класифікації його типів, а також зясування діалогічності слова. Висвітлення діалогічної природи рок-твору дозволяє наблизитися до осмислення рок-поезії як іманентного сучасному світосприйняттю явища, що співвідноситься з традицією вітчизняного поетичного слова, а також робить можливим вказати на звязок між феноменом року і феноменом «філософії зустрічі» як результатом прагнення створити новий, немонологічний тип мислення. Дослідження рок-поезії як вербального компоненту при безперечному визнанні пріоритету слова в році відкриває можливості розгляду і аналізу тенденцій сучасного жанроутворення, динаміки літературної еволюції, проблеми переосмислення поетичної спадщини і взаємодії маргінальної культури (контркультури) з самою культурою. Мета дисертаційного дослідження - осмислити твори з поміткою «рок» у світлі концепцій «філософії діалогу» М. Основні завдання дисертаційного дослідження: - окреслити головні аспекти діалогічності слова та висвітлити поняття «діалог» в контексті загальногуманітарної концепції діалогу у ХХ-ХХІ столітті;Зокрема, слово розглянуто у мовному (слово як знак), онтологічному (слово як спів-буття і подія) та релігійному (слово як Слово, яке є Бог і любов) аспектах. Малахов та інші), автор показує важливість і обовязковість безпосереднього взаємозвязку між «знаковістю», «буттєвістю» і «релігійністю» слова в контексті діалогічності останнього. Висунувши опозиції «світ культури»/ «світ життя», офіційна культура/сміхова культура, «малий час»/ «великий час», мислитель розглядає діалог в естетичному бутті, в культурі (середньовічний карнавал як особливий тип буття-спілкування) і безпосередньо у житті (проблема розмежування і взаємодії я-для-себе, другого-для-мене і я-для-другого) крізь призму «причетного позазнаходження» (як передумови та умови будь-якого розуміння) і принципової незавершеності діалогу. На відміну від «звичайного» ліричного автора, автор рок-творів виступає як автор, акомпаніатор і виконавець своїх творів водночас. «Рок-твір в аспекті діалогу культур» домінують такі проблеми, як співвідношення творів рок-культури з творами минулого і сучасного етапів художньої творчості, визначення його спадкоємності та новаторства, орієнтації у «великому» і «малому часі» культури.