Культурологічні підходи до розгляду стильової специфіки музики ХХ ст. Поняття терміну "стиль". Явища композиторського стилю в сучасній музиці та його застосування щодо аналізу творів Р. Щедріна, характеристика стильового діалогу в його творчості.
Аннотация к работе
Оскільки дослідження будь-яких змін в мистецтві, в першу чергу, піднімає проблему взаємодії традиційного та новаторського, а отже повязується з феноменом стилю, то в зазначений період саме стильові проблеми висуваються на перший план як в композиторській творчості, так і в музикознавчих дослідженнях, автори яких прагнуть до осмислення нової стильової ситуації та її історико-теоретичного і загально-культурологічного обґрунтування. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена новим типом культури ХХ століття, яка ґрунтується на поліфонізмі, що викликає необхідність нового осмислення явища стильового діалогу в його кореляції зі світоглядом композитора. Мета дослідження полягає у виявленні змісту явища стильового діалогу та його ролі в музиці ХХ століття в співвіднесеності з ціннісним аспектом композиторської творчості та основними тенденціями розвитку мистецтва зазначеного періоду. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються наступні головні завдання: · виявлення певних культурологічних підходів до розгляду стильових особливостей музики ХХ століття з точки зору їх діалогічного характеру; Критерій вибору творів Щедріна для даного дослідження базується на тому, що, по-перше, його творчість чи не найширше демонструє стильову „багатоликість” творчої постаті композитора в музиці 2-ої половини ХХ століття та охоплює практично всі неостильові напрямки - неофольклоризм (твори частушкового періоду, ряд творів кінця 80-х - початку 90-х років), неоромантизм (роботи 70-х років, віолончельний концерт Sotto voce concerto, інше), неокласицизм, риси якого виявлені в творах кінця століття (Концерт для труби з оркестром), що часто поєднуються з полістилістикою як методом письма; по-друге, в творчості композитора досить яскраво проявляється охоронна функція традиції, яка виявлена, зокрема, у зверненні до меморіальних жанрів („Музичне принесення”, „Музика для міста Кьотена”, Echo-соната для скрипки соло, Echo на cantus firmus Орландо ді Лассо для органа та сопраніно-блокфлейти), у використанні літургійної моделі („Запечатленный ангел”); по-третє, поряд з іншими досліджуються твори концертного жанру, який за своєю сутністю „запрограмований” на діалог, і є одним з провідних у творчості композитора 80-х-90-х років.Бахтіна будь-яка культурно-історична епоха постає, насамперед, не як моноліт, а як поліфонія з безмежною кількістю голосів, по-перше; творчість розглядається дослідником як вольовий акт відповідального вчинку особистості, яка пропускає навколишній світ через себе, по-друге. „Стильові проблеми в сучасному музикознавстві” присвячений панорамному висвітленню поглядів як на саме явище стилю, так і на окремі проблеми стилю сучасної музики, виявляється ступінь їх вирішеності, обґрунтовується необхідність підходу до стилю як до діалогічного явища, аналізуються музикознавчі дослідження, автори яких поклали початок вивченню стилю з точки зору його діалогічного характеру, визначаються причини широкого використання стильового діалогу в сучасній композиторській творчості. Бахтіна, для якого будь-яка культура існує в Великому часі, де актуальним є не тільки сучасне, але актуалізуються, отримують нове життя досягнення та цінності минулих епох, з одного боку, з іншого - до цього дослідник звертався в звязку з аналізом раблезіанського роману - в сьогоденні на рівних правах співіснують різні „пласти” культурних традицій. В період з кінця 80-х років саме етичний момент починає грати основну роль в проблемі співвідношення традиційного та новаторського: все частіше спираючись на традиційне, те, що довело свою спроможність до життя, повертаючись до діалогу з минулим, коли акт пізнання того, що пізнається, одночасно є актом перетворення того, хто пізнає, митці вказують на свою відповідальність за долю культури та мистецтва. Дослідження явища неокласицизму дає змогу зробити висновок про те, що, по-перше, музичне мистецтво першим, навіть в порівнянні з філософією, відкриває для осмислення проблему діалогу культур; по-друге - неокласицизм приводить до нового розуміння особистості в мистецтві, яке і лягає в основу нової етико-діалогічної концепції стилю (А.Щедріна є його багатопластовість, поліфонічність, а причина поєднання різних стилів у його творчості заключаються в новому відношенні до традиції, коли вихідною є не одна традиція, а музичний досвід всієї історії людства. · по-четверте, інтерпретуючий стиль музики композитора дозволяє включити його творчість в процеси пізнання життя та пошуку культурних орієнтирів в ньому, що свідчить про особливу філософську спрямованість мистецьких процесів сучасності. Щедріна” розглянуті явища „концерт” та „концертність”, вказано на діалогічну природу жанру концерту. Здійснений аналіз Концерту для віолончелі дозволяє зробити такі висновки щодо стилю творів композитора пізнього періоду в їх взаємозалежності з творами попередніх років: · по-перше, композитор залишається вірним собі стосовно одного з найважливіших принципів драматургії, а саме - монтажного типу побудови, який в цьому творі хо