Алгоритм обстеження хворих з різними видами абсцедивного ураження печінки. Оцінка ефективності різних видів санації абсцесів (дренування з використанням лапаротомного розрізу, пункція під контролем УЗД, лапароскопії), показання до їх застосування.
Аннотация к работе
В останні роки в світі відзначено тенденцію до збільшення частоти виявлення вогнищевих гнійних захворювань печінки. Профілактику, діагностику й лікування холангіогенних абсцесів печінки як найбільш тяжкого прояву генералізації гнійної інфекції печінки і жовчовивідних шляхів в останні роки вважають однією з провідних проблем хірургії печінки і жовчних проток. Переважання ускладнених форм жовчнокамяної хвороби в загальній структурі захворювань, збільшення частоти ятрогенних пошкоджень і рубцевої стриктури жовчних проток, особливо в звязку з розробкою, клінічною апробацією і широким впровадженням у хірургічну практику методу лапароскопічної холецистектомії та ревізії жовчовивідних шляхів, а також поширення в клінічній практиці втручань, які передбачають шунтування фізіологічного відтоку жовчі, порушують автономність біліарної системи, зокрема, холедоходуоденостомії, трансдуоденальної папіллосфінктеропластики, папіллосфінктеротомії у відкритому й ендоскопічному варіантах і методів прямого контрастування жовчовивідних проток (ретро-й антреградное контрастування шляхом проведення ретроградної ендоскопічної і черезшкірної черезпечінкової холангіографії), відчутне зниження ефективності антибактеріальної терапії інфекційних ускладнень непухлинної обструкції жовчовивідних шляхів внаслідок поширення патогенної мікрофлори, появи антибіотикорезистентних і антибіотикозалежних штамів мікроорганізмів зумовили виділення гнійного холангіту й абсцесів печінки в самостійну проблему гепатобіліарної хірургії. Нерозвязаність проблеми вибору раціональної тактики лікування абсцесів печінки підтверджується значною кількістю публікацій, присвячених цій проблемі, особливо в останні роки, у яких автори висловлюють різні точки зору щодо ролі окремих видів мікроорганізмів в етіології холангіогенних абсцесів, типів обструкції жовчовивідних проток, ефективності різних видів мініінвазивних і відкритих втручань, а також антибактеріальних препаратів та вибору раціональних шляхів їх ведення. Все викладене свідчить про нагальну потребу виділення окремої програми, спрямованої на розробку й вдосконалення способів ранньої діагностики, комплексного лікування і профілактики гнійного холангіту, який трансформується в біліарний абсцес печінки, а також методів діагностики й лікування інфікованих посттравматичних гематом і кістозних утворень печінки, деструктивного холециститу, ускладненого контактним абсцесом печінки, шляхом розробки раціонального діагностичного й лікувального алгоритмів, уточнення ролі лапароскопічних і пункційних методів лікування, медичної реабілітації хворих, що дозволяють істотно знизити летальність і вагомо поліпшити найближчі і віддалені результати їх лікування.Для досягнення поставленої мети і вирішення зазначених завдань узагальнений досвід лікування 85 хворих з абсцесом печінки, яких лікували у відділі лапароскопічної хірургії і холелітіазу Інституту хірургії та трансплантології АМН України за період з 2000 по 2004 р. Це становило 6,5% від кількості хворих з різними формами вогнищевих утворень, які перебували на лікуванні у відділі за цей період. В класифікації відображені й кількісні характеристики (виділяли абсцеси поодинокі і численні, локалізовані в межах однієї або двох частках), наявність ускладнень абсцесу, а також типи й причини виникнення гнійного холангіту, що ускладнився біліарним абсцесом печінки. Під час аналізу даних клініко-лабораторних досліджень встановлено, що тільки у 72% хворих з біліарними абсцесами та в усіх з абсцесами, ускладненими перфорацією у вільну черевну порожнину, гнійна інтоксикація і печінкова недостатність були мксимально виражені, що змушувало оцінювати стан цих хворих як вкрай тяжкий і вимагало проведення реанімаційних заходів. Характеризуючи діагностичну цінність і значення окремих Іструментальних методів дослідження у визначенні тактики лікування хворих з біліарним абсцесом печінки, ми дійшли висновку, що після впровадження в клінічну практику методу ультразвукової ехотомографії частота доопераційної діагностики абсцесу печінки досягла 96 - 98%. Повноцінне й адекватне лікування абсцесу печінки передбачає проведення адекватної антибактеріальної терапії, санацію порожнини абсцесу з використанням мініінвазивних або загальноприйнятих методів, а також радикальне усунення причини гнійного холангіту.Дисертаційна робота містить теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання лікування хворих з абсцесом печінки, яке передбачає впровадження мініінвазивних методів лікування, спрямованих на зменшення частоти ускладнень, летальності, запобігання виникненню рецидивів у віддаленому періоді. Абсцес печінки - тяжке захворювання, в основі якого лежить порушення прохідності жовчовивідних шляхів і масивне забруднення печінки і жовчних проток високовірулентною, полівалентною мікрофлорою, а також інфікування посттравматичних гематом і кістозних утворень печінки. Біліарний абсцес - найбільш частий тип абсцесу печінки (спостерігають у 57,6 % хворих), характеризується вираженими клінічними симптомами