Виявлення факторів ризику розвитку травматичної спонділопатії у дітей та виділення провідних неврологічних синдромів захворювання. Дослідження динаміки показників крові: аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, хондроїтинсульфату, трийодтироніну.
Аннотация к работе
У дітей вони обєднуються під загальною назвою "спонділопатія" (Міжнародна класифікація хвороб Х перегляду, М - 48.3), яка розглядається, як один з різновидів дорсопатій, повязаних з дегенеративно-дистрофічними змінами кісткових та хрящових структур хребцево-рухових сегментів, переважно переднього і заднього комплексів хребта. За останні роки в літературі велику роль у розвитку патології опорно-рухової системи відводять дисплазії сполучної тканини, кінцевим результатом якої є розвиток дегенеративно-дистрофічних змін в хребті у дітей, зокрема остеохондрозу (Сіменач Б.І. з співавт., 2004; Рой І.В., 2006; Schilt M., 2001; Paton R., 2005). Проблема дегенеративно-дистрофічних уражень після травми хребта у дітей є актуальною (Абальмасова Є.А. з соавт., 1975; Пухачева С.С., 1982; Корж Н.А., Колесниченко В.А., 2003) і в соціальному аспекті, оскільки патологічні зміни в хребті призводять до інвалідності в молодому віці, яка, за даними МОЗ України, складає 73 % первинної інвалідності. Для покращення діагностики більш повного вивчення потребує метаболізм органічного і мінерального компонентів хребта, а також деяких гормонів, які беруть участь у регуляції їх обміну, що можна використовувати як критерії лікування травматичної спонділопатії. Дослідити динаміку показників крові: аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, хондроїтинсульфату, рівень соматотропного гормону, тіреотропного гормону, трийодтироніну, тироксину та рівнів заліза, міді, цинку, фосфору, йоду в крові і сечі у дітей з травматичною спонділопатією та на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки.Всім дітям основної групи проведено ортопедичний огляд, рентгенологічне обстеження виконано у 110 дітей, біохімічні дослідження - у 75 дітей, визначення рівнів гормонів гіпофізу та щитовидної залози в крові - у 35 дітей, мікроелементів в плазмі крові та сечі - у 76 дітей. В результаті проведеного клінічного огляду та інструментально-лабораторних досліджень хворих основної групи розподілено на підгрупи: 29 дітей після перенесеної травми (компресійний перелом тіла і остистих відростків хребців) та 26 дітей з перенесеною травмою на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки. Хворим контрольної групи проводили одноразове дослідження: біохімічне обстеження - 35 дітей, визначення рівнів гормонів гіпофізу та щитовидної залози в крові - 25 дітей, мікроелементів в плазмі крові - 25 дітей та сечі 31 дитина. Перенесена травма (компресійний перелом тіла і остистих відростків хребців) в анамнезі була причиною розвитку патологічного процесу у 29 пацієнтів (26,3 %), перенесена травма на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки (ознаки дисплазії сполучної тканини) у 26 пацієнтів (23,7 %). При вивченні динаміки змін рівнів мікроелементів крові під впливом призначеного лікування в групі дітей, які в анамнезі перенесли травму хребта до лікування (n=29) та після лікування (n=29) у порівнянні з контрольною групою здорових дітей (n=25), та в групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки до лікування (n=26) та після лікування (n=26) також у порівнянні з контрольною групою здорових дітей (n=25), ми виявили, що проведене лікування в обох групах дітей показало позитивний вплив на динаміку змін рівнів заліза, міді, цинку, йоду, але в ІІ групі відмічено нижчий рівень мікроелементів в плазмі крові ніж в І групі дітей.Рентгенологічні прояви травматичної спонділопатії у пацієнтів (нерівність замикальних пластинок хребців - у 88,7±3,5 %, звуження міжхребцевої щілини - у 86,2±3,8 % та щілини міжхребцевих суглобів - у 26,3±4,9 %, асиметрія щілини - у 15±3,9 % та зміна площини міжхребцевих суглобів - у 21,3±4,6 %) дозволяють оцінити вираженість дегенеративно-дистрофічних змін у передньому та задньому опорних комплексах хребта. При травматичній спонділопатії на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки, у порівнянні з показниками дітей з спонділопатією на тлі травми, встановлено глибокі порушення біохімічних показників, а саме, зниження концентрація хондроїтинсульфату (0,041±0,001 г/л). У групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки зростає обєм рухів у поперековому відділі хребта в сагітальній площині у 73,1 % (p<0,05). Діти з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки, у яких повільніше відновлюються біохімічні показники крові та силові характеристики мязів хребта і черевного пресу, потребують відновного лікування (корекції біохімічних показників крові та мікроелементів, лікувальної гімнастики) 2-3 рази на рік в умовах стаціонару; дітям з травматичною спонділопатією з метою профілактики достатньо проводити загально-фізичну підготовку і плавання. Діти з ознаками дисплазії сполучної тканини (аномалії розвитку хребта та грудної клітки) потребують систематичного моніторингу та проведення курсів реабілітаційного лікування 2-3 рази на рік в умовах стаціонару, а