Висока частота дисгормональних захворювань молочних залоз (ДЗМЗ) у жіночого населення. Фізіологічні процеси, що відбуваються в молочних залозах. Нова концепція репродуктивного здоров"я. Запобігання й лікування ракових захворювань на початкових стадіях.
Аннотация к работе
Висока частота дисгормональних захворювань молочних залоз (ДЗМЗ) у популяції жіночого населення, що коливається в межах від 13,5% до 42%, та її прогресивне збільшення протягом останніх десятиліть (Л.М Бурдіна, 1999; В.Н. Великий практичний інтерес становить вивчення стану молочних залоз у жінок з комбінованою патологією - доброякісними захворюваннями молочних залоз і супутньою гінекологічною патологією, що стало предметом нашого дослідження. В останніх наукових публікаціях наведені дані про наявність у жінок різного віку сполученої доброякісної патології геніталій і молочних залоз, однак, поглиблене вивчення цієї проблеми, що стосується профілактичної спрямованості дій лікаря, виділення груп високого ризику виникнення візуальних форм раку, у доступній нам літературі нечисленні (В.Н. Метою даної роботи стало підвищення ефективності лікування ДЗМЗ шляхом визначення прогностичної значимості і патофізіологічної ролі порушень репродуктивної системи, як наслідку генітального ендометріозу, лейоміоми матки, хронічного запалення геніталій, з урахуванням впливу лікування на органи мішені репродуктивної системи. На підставі клініко-статистичних досліджень: створено концептуальне положення про прогнозування факторів ризику виникнення дисгормональних захворювань молочних залоз у пацієнток з порушенням функції системи репродукції (при генітальному ендометріозі, лейоміомі матки, хронічному запаленні геніталій); удосконалено діагностичний алгоритм при сполучені патології геніталій і органів-мішеней: молочних залоз і щитоподібної залози; розроблено основні принципи лікувальної тактики, організації реабілітаційних заходів на міждисциплінарному рівні у хворих з мастопатією та порушеннями репродуктивної системи різного ґенезу.Хворі, які перебували під спостереженням - це працівники Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, що звернулися за лікувальною допомогою до жіночої консультації Вільногірської центральної міської лікарні та були консультовані в діагностичному центрі кафедри акушерства, гінекології та перинатології Дніпропетровської державної медичної академії. У 44 (33,8%) хворих мастопатія виникала на тлі генетичної схильності, у звязку із чим важливо було встановити характер захворювань у найближчих родичів, особливо акцентувати увагу на захворюваннях жіночих статевих органів і молочних залоз. З урахуванням анамнестичних, клінічних і лабораторних даних тематичні пацієнти були розділені на 4 групи: 1 група - 48 (36,9%) жінок із ДЗМЗ на тлі генітального ендометріозу; 2 група - 44 (33,8%) пацієнтки із захворюваннями молочних залоз і лейоміомою матки; 3 група - 38 (29,3%) жінок із ДЗМЗ та хронічним запаленням геніталій; 4 група - 20 практично здорових жінок (контрольна група); Клінічна симптоматика у хворих I групи із внутрішнім ендометріозом характеризувалася поступовим розвитком і повільним наростанням симптомів: спочатку зявлявся біль перед менструацією та під час неї, згодом біль супроводжувався нудотою, блювотою, цисталгією, дизурією та доповнювався іррадіацією в спину, пряму кишку, пах. У результаті дослідження ендокринного профілю були уточнені ендокринні порушення у хворих на генітальний ендометріоз і мастопатію до процесу лікування: відносна гіперестрогенемія сполучалася з гіперкортизолемією і функціональною гіперпролактинемією, в 27,1% хворих було порушене співвідношення ЛГ/ФСГ, що призводило до зміни стероїдогенеза та ановуляції або НЛФ.У дисертаційній роботі наведено нове рішення актуальної задачі сучасного акушерства та гінекології - підвищення ефективності лікування ДЗМЗ шляхом визначення прогностичної значимості і патофізіологічної ролі порушень репродуктивної системи, як наслідку генітального ендометріозу, лейоміоми матки, хронічного запалення геніталій, з урахуванням впливу лікування на органи мішені репродуктивної системи. У пацієнток з наявністю генітального ендометріозу, лейоміоми матки, хронічного запалення геніталій, які супроводжуються порушеннями специфічних функцій жіночого організму, ДЗМЗ зустрічаються в 92,6% випадків, що підтверджує теорію про єдність патогенезу патологічних змін в органах-мішенях і про синхронний розвиток доброякісних гіперпластичних процесів у них. У хворих з такою гінекологічною патологією як генітальний ендометріоз, лейоміома матки, хронічне запалення геніталій нейроендокринні порушення протікають у вигляді відносної гіперестрогенії, гіперкортизолемії та функціональної гіперпролактинемії, що призводить до ановуляціі та розвитку гіперпластичних процесів у молочних залозах. Для хворих з мастопатією та генітальними захворюваннями (ендометріозом, лейоміомою матки) характерні наступні психогенні синдроми: тривожно-депресивний (у 37,5% пацієнток), обсессивно-фобічний (у 31,3%), депресивно-ергопатичний (у 16,7%), неврастеноподібний (у 14,6%), які коррелюють з нейроендокринними зсувами (r = 0,78) і, таким чином, створюють умови формування системних порушень, що призводять до патології молочних залоз. Значна розповсюдженість ДЗМЗ, кореляційні звязки між станом молочних зало