Розгляд чумацьких пісень як цінного інформативного джерела щодо виникнення, поширення та згортання давно зниклої соціальної групи ранньомодерного українського суспільства. Суть циклу народнопоетичних творів, присвячених торговельно-візницькому промислу.
Аннотация к работе
ЧУМАЦТВО ЯК НАЦІОНАЛЬНЕ ЯВИЩЕ В ТВОРАХ ІСТОРИЧНОЇ ПІСЕННОЇ ЕПІКИПричинами виникнення та поширення візницького промислу слід вважати, по - перше, значну віддаленість соляних промислів (зосереджених у Прикарпатті, Криму, Дніпрово-Бузькому лимані, частково на Слобожанщині) та розташування найважливіших місць промислу риби (пониззя Дніпра, на Дону, в Азовському морі) від густозаселених районах Подніпровя (включаючи Гетьманщину) та Поділля, населення яких було основним споживачем названої продукції. Наприклад, Г Нудьга писав, що збереглася згадка 1253 р. у «Записках» голландського монаха Рубруквиса (який тоді відвідав Крим) про русичів, котрі приїздили в Судак волами, запряженими у криті вози, привозили туди шкурки куниць, соболів, мед, віск тощо, а вимінювали їх на східні товари та сіль. Найімовірніше, з того періоду збереглися пісні в Україні, де мовиться: Гей, запряжем ми, братці, Панове - молодці, Та й ті новії вози; Ой наберем, братці, Ой та поїдемо, братці, Панове молодці, Панове молодці, А все дорогий товар: В Кремень - город на базар; Все лисиці, та куниці, Та чорної соболя [5, 67]. А свідчення сучасників ніби «чумаки були дуже справедливі, жили по правді» [2, 45], вважаємо, слід розглядати як значну народну ідеалізацію цього явища, прагнення до «соціальної справедливості». А звязати дівчині долю з першим - не віщувало нічого доброго, перспективного: Ой милі сусідоньки [5, 54], За чумаком горе жити, Не пускайте свої доньки, Нема хліба ні крішинки, Щоб по полях не ходили, Ані солі а дробинки, Щоб чумаків не любили.Поетичні твори чумаків слід розглядати як унікальну царину в світовій історичній культурі. Їхню самобутність зумовило саме їство візництва - соціально-економічні та політичні перипетії життя української спільноти.