Залежність зниження артеріального тиску при двокомпонентній медикаментозній терапії еналаприла малеатом і гідрохлортіазидом від величини частоти серцевих скорочень з урахуванням віку і статі. Клінічна реакція на терапію хворих з артеріальною гіпертензією.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукЧастота серцевих скорочень, клініко-гемодинамічні характеристики артеріальної гіпертензії. Дисертація присвячена вивченню проблеми впливу частоти серцевих скорочень (ЧСС) на клініко-гемодинамічні характеристики та результати медикаментозної корекції артеріальної гіпертензії (АГ) еналаприла малеатом (10 мг/доб) і гідрохлортіазидом (25 мг/доб). Достовірно визначено звязок середньої добової ЧСС із факторами ризику АГ, а також клініко-гемодинамічними характеристиками захворювання. Вірогідность нормалізації АТ при стандартній двокомпонентній антигіпертензивній терапії еналаприла малеатом (10 мг/доб) і гідрохлортіазидом (25 мг/доб) визначається факторами, що зазначені в порядку убування значимості: рівнем АТ (ступенем АГ), середньою добовою ЧСС, типом симпатовагального балансу і типом геометрії ЛШ.Згідно з рекомендаціями ВООЗ (1999) тактика ведення цих хворих повинна визначатися як рівнем АТ, так і іншими факторами ризику, що впливають не тільки на перебіг і прогноз захворювання, але і на рівень АТ (Шулутко Б.И., 2000, Мазур Н.А., 2000, Brookes L., 2003). Висока прогностична значимість факторів ризику дозволяє проводити вибір медикаментозної корекції АТ (Dieguez-Lucena J.L., 1996, Бойцов С.А., 2002), що визначає актуальність подальшого більш глибокого вивчення відомих і виявлення нових факторів ризику АГ. В матеріалах доступної нам літератури не приділено достатньої уваги вивченню типу, ступеня і спрямованості звязку в асоціації ЧСС-АТ, що визначає неможливість одержання стабільного результату і лежить в основі статистичних і методологічних помилок у дослідженнях, присвячених вивченню ЧСС. Вивчити залежність зниження АТ при стандартній двокомпонентній антигіпертензивній терапії еналаприла малеатом (10 мг/доб) і гідрохлортіазидом (25 мг/доб) від величини ЧСС з урахуванням віку, статі, рівня АТ (ступеня АГ), типу геометрії ЛШ і стану ВНС (типу симпатовагального балансу). Провести порівняльну оцінку зниження АТ при двокомпонентній антигіпертензивній терапії еналаприла малеатом (20 мг/доб) і гідрохлортіазидом (50 мг/доб) та трикомпонентній антигіпертензивній терапії еналаприла малеатом (10 мг/доб), гідрохлортіазидом (25 мг/доб) і верапамілом (240 мг/доб) у хворих із рівнем АТ, перевищуючим цільовий при стандартній двокомпонентній антигіпертензивній терапії.Харкова за період з 1999 по 2002 р. Дослідження виконані в два етапи, перший з яких містив у собі вивчення впливу ЧСС на зниження АТ при стандартній двокомпонентній антигіпертензивній терапії з урахуванням віку, статі, рівня АТ (ступеня АГ), типу геометрії ЛШ і типу симпатовагального балансу. Пацієнтам, у яких не вдавалося досягти нормалізації АТ в результаті проведення стандартної антигіпертензивної терапії на першому етапі досліджень (у цих хворих математична модель прогнозування визначала імовірність нормалізації АТ менш ніж 70%), амбулаторно проведено другий етап лікування. При СМАД визначали середні добовий, денний і нічний АТ, індекс часу і добовий індекс АТ; при ДМЧСС - середні денну, нічну і добову ЧСС, а також добовий індекс ЧСС. Для терапії на другому етапі дослідження протягом 21 доби використовували еналаприла малеат (10 мг/доб), гідрохлортіазид (25 мг/доб.) і верапаміл (Верапаміл-Дарниця, «Дарниця», Україна) (240 мг/доб) - в групі спостереження, і еналаприла малеат (20 мг/доб) і гідрохлортіазид (50 мг/доб) - в групі порівняння. Оцінку зниження АТ проводили після завершення терапії (на 21 добу) з урахуванням значень «офісного» АТ і показників ДМАТ, виділяючи відповідно до існуючих класифікацій (Кобалава Ж.Д., 1999, Дзяк Г.В., 1998, White W.,2001): - хороші результати з нормалізацією АТ: САТ не більше 140 мм.рт.ст., ДАД - не більше 90 мм.рт.ст.; середні денний АТ<140/90 мм.рт.ст, нічний АТ<120/70 мм.рт.ст, добовий АТ<130/80 мм.рт.ст.;Середняобова частота серцевих скорочень співвідноситься з такими клініко-гемодинамічними характеристиками АГ як: тривалість захворювання, «офісний», середні добовий, денний і нічний артеріальний тиск, показники варіабельності артеріального тиску, індексу часу, значення товщини задньої стінки лівого шлуночка, товщини міжшлункової перетинки, індекса маси міокарда лівого шлуночка, дольові вклади діапазонів дуже низьких та низьких частот, відношення симпатовагального баланса найменші в діапазоні 52-60 уд/хв., найбільші в діапазоні 81-100 уд/хв. і проміжні в діапазоні 61-80 уд/хв.; значення добового індексу, кінцевих сістолічного і діастолічного обємів, загальної потужності спектра, складаючих його доменів та дольового вкладу діапазона високих частот найбільші в діапазоні 52-60 уд/хв., найменші в діапазоні 81-100 уд/хв. і проміжні в діапазоні 61-80 уд/хв. Двокомпонентна антигіпертензивна терапія еналаприла малеатом (10 мг/доб) і гідрохлортіазидом (25 мг/доб) дозволяє досягти хороших результатів зниження артеріального тиску у 97% хворих із частотою серцевих скорочень 52-60 уд/хв.