Побудова просторово-часового континууму в романістиці Кафки, її ідея та ритміка. Співвідношення часопростору автора й персонажа як виразу сюжетно-композиційного задуму, концепції дійсності письменника. Способи змалювання художнього простору в Кафки.
Аннотация к работе
Національна Академія Наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ ній досліджується структура художньо-естетичного простору романів, а також взаємозвязок соціально-історичного, авторського, авантюрного і психологічного часу з часом персонажа, розглядаються засоби створення притчового звучання творів. Разом із систематизацією та узагальненням досліджень попередників вперше піддаються аналізу проблеми художнього простору в романах Кафки як ідейно-естетичної конструкції, проблеми художньої сигніфікації атрибутів простору, а також загальні принципи побудови художнього часу в романах Кафки і плин художнього часу в дискретній свідомості наратора й персонажа. The thesis is devoted to the problem of forming artistic time and space in Kafkas novels “The Trial” and “The Castle”. In the proposed work the detailed and purposeful analysis of the categories of space and time in Kafkas novels, which express his aesthetic principles, is made. For the first time together with the predecessors’ systematization and generalization the problems of artistic space in Kafkas novels as an ideological and aesthetic construction, the problem of artistic signification of space attributes are analysed as well as general principles of the construction of artistic space in Kafkas novels and the course of artistic time in the descrete narrators and personages consciousness.Зокрема, у сфері літературознавства, особливо ж впродовж останніх десятиліть, цікавість до проблеми не тільки не згасає, а й зростає з кожним роком: адже “художній час і художній простір - найважливіші характеристики художнього образу, які організовують композицію твору і забезпечують його сприйняття як цілісної і самобутньої художньої дійсності“. фундаментальними, зокрема, стали студії видатних вчених: М. Бахтіна, якому належить термін “хронотоп” (часопростір, або часово-просторова організація картини світу в літературі), В. Дослідження в галузі художнього часу і простору зосереджуються у двох аспектах: 1) як загальнотеоретичне дослідження проблеми; 2) як естетична проблема окремого художнього твору. Водночас ускладнення картини світу в сучасній художній свідомості, визначене зростанням субєктивного фактору в сфері творчості, породжує у ХХ ст. некласичні, складні й дуже цікаві, просторово-часові моделі, й вивчення цього явища ще ніяк не закінчене. Корст стверджується, що у Кафки простір “не має власної цінності”, а герой Кафки “... поза “світом” свого власного “я” не має ніякого життєвого простору”; автор твердить про цілковиту “безпросторовість” творів Кафки, а сюжетоскладання розглядає як проекцію духовного світу головного героя.Просторово-часова основа має домінуюче значення в різних видах культури, особливо ж якщо враховувати традиційний поділ мистецтв на часові й просторові. Починаючи з 50-х років ХХ ст. виникає ціла низка мистецько-філософських досліджень простору в літературних творах, зокрема формується думка про релевантність пережитого простору в романній формі. Ця властивість художнього образу корениться в природі перцептуального простору-часу, який виділяють сучасні філософи, розрізняючи час (і, відповідно, простір) реальний, перцептуальний і концептуальний. Час і простір перетворюються на найважливі категорії в літературознавчому аналізі художнього твору (особливо ж нараційного), тому що фабула розгортається у концептуальному просторі й часі, які створює романіст, хоча художній образ не локалізується в концептуальному просторі й часі. Часопростір - це ланка, яка звязує в єдине ціле світоглядно-сюжетні та поетико-формальні елементи творчості Ф. Кафки.