Передумови виникнення часопису у контексті розвитку видавничої справи початку ХХ століття. Проблематика публікацій "Книгаря". Рецензія як основний жанр на сторінках часопису. Головні тенденції становлення і розвитку української видавничої справи.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана на кафедрі видавничої справи та редагування Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Тимошик Микола Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри видавничої справи та редагування. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Фінклер Юрій Едуардович, Галицький інститут імені Вячеслава Чорновола Національного університету “Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри редакторської та рекламної майстерності; Захист відбудеться “11” листопада 2008 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.На жаль, не вся тодішня періодика детально вивчена, чимало видань досі залишаються невідомі пересічному читачеві. Тому чимало видань просто замовчувалось, а історія преси трактувалася офіційно лише в тому руслі, яке було вигідним для партійних можновладців. Тривалий час про існування та діяльність “Книгаря” пересічному читачеві було невідомо, бо редакція твердо обстоювала питання національного відродження, підтримуючи й співпрацюючи з усіма урядами тогочасної незалежної України. Для встановлення та розвязання проблем, що безпосередньо повязані з книгознавством, а також визначення стану українського книговидання початку ХХ ст., проводиться комплексне наукове дослідження щодо зясування причин, які сприяли становленню та розвитку українському книговиданню та журналістиці. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному аналізі та відтворенні діяльності часопису “Книгарь”, визначенні його ролі та місця в історії української журналістики та книговидання, його внеску в розвиток літературної критики періоду визвольних змагань 1917-1920 рр.У першому розділі “Передумови виникнення часопису у контексті розвитку видавничої справи початку ХХ ст.” оглянуто становище українського книговидання та періодики двох різних періодів: за часів Російської імперії та протягом діяльності українських урядів 1917-1919 рр., зроблено порівняльний аналіз. Незважаючи на те, що за період незалежності України зявилося чимало праць з питань книговидання та періодики доби визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр., окремого комплексного дослідження часопису “Книгарь” досі не існує. Дашкевич зосередив увагу в основному на політичному перебігу подій, подаючи своєрідну хронологічну таблицю десятиразової зміни влади протягом 1918-1920 рр. І в цьому контексті аналізується діяльність “Книгаря” як такого, що “відіграв неабияку роль у становленні нової української літературної критики, був близько витоків нового українського літературознавства”. Автор одним із перших намагався привідкрити завісу над забутим у радянські часи часописом, показати необхідність появи такого журналу, дати йому загальну характеристику, не зупиняючись на детальному аналізові структури та тематичного наповнення. Він також розподіляє весь книгарівський матеріал на окремі групи: перша - статті, розраховані на широке коло читачів і присвячені питанням художньої літератури, літературної критики, історії книги, книжковій торгівлі, культурі книги, розвідки з питань бібліотечної справи та бібліографії; друга - відомості про літературне життя, видавнича хроніка та листування редакції; третя - власне бібліографічна, яка містить рецензії (розділ “Критика і бібліографія”), списки нових книг, надісланих до редакції, та спроби реєстру українських періодичних видань.Це відразу надало поштовх для масового нарощення друку. У Російській імперії українськомовна книга посідала лише девяте місце серед книг мовами інших національних меншин. У 1917-1919 рр. всі перешкоди для національного друку ліквідовано, тому видавці, бачачи змогу заробити, намагалися запропонувати якнайбільше різної літератури. З початком визвольних змагань до влади прийшли представники української науки, культури, творчої інтелігенції, які розуміли, що без національного слова, пісні, книги не може бути й мови про духовний та економічний розвиток народу. Були надані різні пільги низці видавництв, особливо стосовно друку підручників для школи, ліквідовано мито за ввезені з-за кордону підручники, дитячі книги.