Бунд в суспільно-політичному житті України кінець ХІХ ст. - 1921 рік - Автореферат

Київський університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Бунд в суспільно-політичному житті України кінець ХІХ ст. - 1921 рік Спеціальність: Історія України Гусєв Віктор Іванович Київ, 1999 рік 1. загальна характеристика дисертації Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Природно, що таке історичне полотно буде неповним без висвітлення ідейно-теоретичних поглядів і практичної діяльності Загального Єврейського Робітничого Союзу в Литві, Польщі і Росії (Бунду), який впродовж чверті століття посідав помітне місце в процесі революційних перетворень на теренах України. Тільки у наш час складаються необхідні умови для подолання однобічного, здебільш негативного підходу до вивчення феномену цієї партії з тим, щоб, не оглядаючись на ідеологічні стереотипи та політичні штампи попередньої доби, глибоко дослідити, проаналізувати і неупереджено з’ясувати місце і роль Бунду у суспільному поступі. Тому наукове узагальнення історії бундівських організацій в Україні, на наш погляд, не тільки сприятиме створенню більш повного історичного портрету Бунду, але й значною мірою дозволить виявити ідейно-політичну спорідненість, або, навпаки, неприйнятність його ідеології та практики для сучасного політичного життя єврейської громади в Україні та поза її межами. Об’єктом дослідження є суспільно-політичне життя в Україні в період боротьби демократичних сил за повалення російського самодержавства, розгортання визвольних та державотворчих процесів в добу Української революції, основні напрямки діяльності політичних партій та угрупувань у здійсненні корінних соціально-економічних перетворень на її теренах. Кінцева межа обумовлена тим, що в березні 1921 р. Бунд прийняв рішення про саморозпуск і злиття з РКП(б), а у грудні цього року відбулася VI Всеукраїнська конференція КП(б)У, яка конкретно визначила основні напрямки діяльності національних, у тому числі єврейських комуністичних секцій, які продовжували діяти у складі парткомів республіки у наступні роки. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі наукового аналізу конкретно-історичного матеріалу розкрити зміст, напрямки та методи практичної діяльності місцевих бундівських організацій, Єврейського Комуністичного Робітничого Союзу (Комфарбанду), єврейських комуністичних секцій у складі комітетів КП(б)У, визначити їх місце та роль у суспільно-політичному житті України в зазначений період. У відповідності з цим дисертант ставить перед собою такі завдання: - дослідити питання щодо наявності необхідної соціальної бази для створення бундівських осередків серед єврейської спільноти України наприкінці XIX-на початку XX ст., показати їх участь у подіях 1905-1907 рр., в період подальшого революційного розвитку, а також під час першої світової війни; - висвітлити стан справ у бундівських організаціях в Україні після повалення царського самодержавства в Росії, розкрити їх ставлення до Тимчасового уряду та його діяльності, з’ясувати характер взаємовідносин Бунду з Центральною Радою, гетьманським режимом, Директорією, визначити позицію бундівського керівництва до їх внутрішньої і зовнішньої політики; - проаналізувати процес поступової еволюції поглядів лідерів Бунду щодо радянської влади в Україні, причини поступового переходу більшості бундівських організацій на комуністичну платформу, утворення Комфарбанду, показати хід його переговорів з керівництвом КП(б)У про самоліквідацію та злиття з правлячою партією; - розкрити цілі і завдання діяльності єврейських комуністичних секцій, утворених у складі комітетів більшовицької партії, їх відповідність інтересам єврейського населення України, охарактеризувати заходи ЦК КП(б)У, місцевих партійних комітетів щодо кадрового, матеріального, фінансового забезпечення їх роботи, підвести підсумки діяльності даних підрозділів; - сформулювати висновки, що випливають з вивчення названої теми, визначити напрямки подальшого дослідження її аспектів, акцентувати увагу на можливості використання результатів наукового пошуку в практиці суспільно-політичного життя України на сучасному етапі. У роботі “Назадній напрям у російській соціал-демократії”, написаній в 1899 р., в переліку активних учасників російського робітничого руху В.І. Ленін назвав “Єврейський робітничий союз”, що не стояв “осібно” від процесу утворення РСДРП. Названі автори засуджували лідерів Бунду за підтримку Тимчасового уряду, звинувачували їх у відсутності власної точки зору на перспективи соціально-політичного розвитку країни, у беззастережному схваленні курсу російських есерів та меншовиків, а в Україні - місцевих соціал-демократів і соціалістів-революціонерів, створюваних ними владних інституцій. Чи не єдиною розвідкою з даного питання є монографія С. Їх опрацювання дозволило простежити процес зародження осередків цієї партії, поступового завоювання ними авторитету серед єврейського населення як у великих центрах, так і в містечках Південно-Західного краю, встановлення зв’язків з представниками інших опозиці