Практикування Дзену та дослідження філософських текстів західноєвропейського екзистенціалізму Нішіду Кітаро. Реінтерпретація буддійської ідеї Абсолютного Ніщо. Основний принцип буддійського усвідомлення людиною самої себе - відмова від особистого егою.
Аннотация к работе
Буддійсько-екзистенційна екстатичність у концепціях представників Кіотської школи філософії Васик Г.В. Практикування Дзену та дослідження філософських текстів західноєвропейського екзистенціалізму надихнули Нішіду Кітаро (засновника Кіотської школи філософії) на пошук Абсолюту, що був сформульований у вигляді двох основних запитань, з яких розвинулася вся його теорія, що започаткувала так званий «японський екзистенціалізм»: відкриття самого себе та відкритість існуванню (прив’язаність до життя). Крім того, підхопивши ідею нігілізму, що стала панівною після того, як західна філософська думка втратила вісь, абсолютний центр, довкола котрого оберталася до того часу - Бога, представники Кіотської школи філософії розвинули буддійську ідею Пустоти (шуньяти), Абсолютного Ніщо, їхню реінтерпретацію буддійської ідеї Абсолютного Ніщо можна вважати найбільш суттєвим внеском до японської філософської думки. У буддизмі подолання світу тотожне подоланню та перевищенню себе-у-світі, проте мова йде не про існування натомість якогось іншого світу, а про «пробудження, за допомогою якого людина усвідомте свою істинну та автентичну природу і продовжує жити узгоджено з нею» [1 ,с.