Розгляд образу Богородиці у контексті барокового світовідчуття отців-василіян. Виокремлення семантичних відтінків Пречистої Богородиці. Дослідження змістового вираження іконічного образу в релігійній збірці оповідань паломників "Гора Почаївська".
Аннотация к работе
Культ Богородиці постає в агіографічних та паломницьких творах, проповідях, збірках-міраклях, зокрема «Тератургима» Афанасія Кальнофойського, «Небо нове» та «Скарбниця Потребная» Іоаникія Ґалятовського (1665), «Руно орошенноє» свт. У польськомовній літературі визначаємо ґрунтовну працю Якова Суші «Phoenix redivivus albo obraz starozytny chelmskiej Panny y Matki Przenayswietzey», яка оповідає про чудеса Холмської ікони Богородиці. Так збірка оповідей про чудеса Богородиці «Гора Почаївська» [3], що є об’єктом нашої уваги, ґрунтується на чудесах, які здійснює ікона Богородиці у Почаївському монастирі. Прикметно, що василіянські збірники чудес беруть в основу ікони візантійського зразка, якими, за свідченням Дмитра Степовика, є Почаївська - ікона візантійського малювання 1198 року, подарована в Україну у 1597 році грецьким митрополитом Неофітом та Холмська ікона - візантійського походження, яка зберігалася в українському храмі в місті Холмі, а в 1765 році коронована як чудотворна ікона [8, с. Так «на очі хворіла три тижні пані Катерина Брудбіловська [3, с.