Причини, що змусили Б. Хмельницького відродити в 1652 р. за своїм проектом Чортомлицьку Запорозьку Січ. Розгляд українського козацтва в контексті запропонованої гіпотези генезису його етнічних структур кінця XV – середини XVII ст. в аспекті етногенезу.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Інститут народознавства УДК 94(477)“14-16” Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI - середини XVII століть (генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі) Спеціальність: 07.00.01 - Історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Стороженко Іван Сергійович Львів 2008 Дисертацією є монографія. Захист відбудеться 11 березня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4). У дисертації вперше визначено, коли, де, за яких умов і з якою організаційною структурою виникла Запорозька Січ, а також чому, коли і як її реформував Б. Хмельницький. Відкрити цю, невідому до цього часу, сторінку козаччини вдалося завдяки дослідженню організаційних та етнічних структур українського козацтва на засадах історико-системного методу та теорії етногенезу. Зокрема, висвітлені генезис та еволюція організаційної структури українського козацтва другої половини XVI ст. та його першої Запорозької (Базавлуцької) Січі кінця XVІ - першої половини XVII ст. з урахуванням впливу на цей процес умов Великого Степового Кордону України та правових актів Речі Посполитої. Хмельницького відродити в 1652 р. за його проектом Чортомлицьку Запорозьку Січ; реконструйована її організаційна структура і визначені її відмінності порівняно з організаційною структурою попередньої Базавлуцької Запорозької Січі, знищеної польською армією в 1638 р. Запропоновані рицарська гіпотеза утворення Запорозької Січі наприкінці XVI ст., а також гіпотеза походження та еволюції етнічних структур українського козацтва кінця XV - середини XVII ст. відповідно до теорії Л. Гумильова. Во время проведения исследований автор диссертации придерживался своих убеждений в том, что, во-первых, толчком для возникновения украинского казачества стали нападения крымских татар; во-вторых, что Запорожская Сечь - это государственное образование, а не сечь-форпост; в-третьих, что образование Запорожской Сечи произошло в соответствии с традициями украинского державообразования - сначала сформировалось казацкое войско, а после этого на его военные структуры были надстроены государственные (военно-административные) элементы; в-четвёртых, что для образования Запорожской Сечи были необходимы правовые акты правительства Речи Посполитой, которые сделали легитимным для низового казачества его автономное образование на Низу Днепра под сюзеренитетом польского короля. Характерними рисами цього періоду були: народження українського козацтва, його еволюція від розбійницьких ватаг до структурованого козацького війська, а від нього - до козацького субетносу як складової частини українського етносу і його домінанти; утворення першої Запорозької (Базавлуцької) Січі та козацької держави Б. Хмельницьким за період 1648-1652 рр., виявивши, що після знищення польською армією у 1638 р. Базавлуцької Запорозької Січі вона до 1652 р. не відновлювалася. Іншими словами, Микитинської Запорозької Січі упродовж 1638-1652 рр. не існувало, тобто повідомлення С. Величка про цю Січ, яке перейшло зі сторінок його літопису до української історіографії, має апокрифічний (підробний) характер. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі наукові завдання: визначити структурно-функціональну будову Великого Степового Кордону України (далі - Великий Кордон) кінця XV - середини XVII ст. як військової системи, акцентуючи увагу на тих його системотвірних компонентах (підсистемах), які сприяли генезису та еволюції українського козацтва: Дике Поле, українське прикордоння, Кримське ханство, а також на його гінтерланді - навколишньому середовищі - Речі Посполитій та Османській імперії; висвітлити генезис та еволюцію організаційної структури українського козацтва другої половини XVI ст. та його першої Запорозької (Базавлуцької) Січі кінця XVІ - першої половини XVII ст. з урахуванням впливу на цей процес умов Великого Кордону та правових актів Речі Посполитої; з’ясувати причини, що змусили Б. Хмельницького відродити в 1652 р. за своїм проектом Чортомлицьку Запорозьку Січ; відтворити її організаційну структуру і визначити її відмінності порівняно з попередньою - Базавлуцькою Січчю, знищеною польською армією в 1638 р.; обгрунтувати рицарську гіпотезу утворення Запорозької Січі наприкінці XVI ст. як альтернативу існуючій в українській історіографії уходницько-промисловій (господарській) гіпотезі; розглянути українське козацтво в контексті запропонованої гіпотези генезису та еволюції його етнічних структур кінця XV - середини XVII ст. в аспекті етногенезу. Крім вищезазначеного, для виконання дисертаційної роботи залучені результати аналізу джерел, які були здійснені М. Грушевським, А. Скальковським, М. Слабченком, О. Рябініним-Скляревським, М. Василенком, Д. Яворницьким, М. Петровським, І. Крип’якевичем, В. Голобуцьким, О. Апано