Аналіз робіт радянської та пострадянської історіографії, присвячених проблемі Близького Сходу від зародження конфлікту до Шестиденної війни 1967 р. Характеристика основних напрямів, які розглядалися в роботах радянських, російських, українських істориків.
Аннотация к работе
БЛИЗЬКОСХІДНИЙ КОНФЛІКТ У ВИСВІТЛЕННІ РАДЯНСЬКОЇ І ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ Ю.В. Бєлкін У статті мова йде про вивчення етапів близькосхідного конфлікту в радянській і пострадянській історіографії. Ключові слова: Близькосхідна проблема, арабо-ізраїльський конфлікт, історіографія Арабо-ізраїльське протистояння - яскравий приклад того, як політичні інтереси, у міру загострення, призводять до розпалювання міжнаціонального та міжконфесійного конфліктів. Особливо помітно цей вплив позначився на сіоністському русі, політично залежному від визнання з боку Туреччини (до 1917 р.) і Великобританії (після 1917 р.), а також США, Радянського Союзу та інших країн. Вагоме значення для розуміння причин близькосхідної проблеми, етапів розвитку конфлікту складають роботи радянських, російських та українських авторів загального характеру щодо Близького Сходу, арабських держав та Ізраїлю. Зокрема звертає на себе увагу наукове дослідження М. Хазанова, яке пояснює радянську політику на Близькому Сході та аналізує із залученням оригінальних документів дипломатичну боротьбу в ООН, яку вів Радянський Союз у зв’язку з арабо-ізраїльським конфліктом.