Культура благодійності як специфічне втілення релігійно-етичної ідеї, особливості та підходи до її вивчення в контексті порівняльної культурології. Особливості та етапи розвитку благодійної діяльності в Україні на основі культурологічного аналізу.
Аннотация к работе
Благодійність як соціокультурний феномен (культурологічний аналіз) Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження обумовлена наступними чинниками соціокультурного життя: - особливостями трансформаційних процесів у сучасному суспільстві; - нагальною потребою у вивченні змін, що відбуваються в соціокультурній сфері українського суспільства; - негативними наслідками проведення сучасних соціально-економічних і політичних реформ, що показали нездатність державних структур у повному обсязі забезпечити ефективне функціонування органів соціальної сфери; - відродженням і становленням інституту благодійності в Україні, що сьогодні формується в нових умовах, як адекватна реакція на кризові тенденції в соціально-економічній сфері, що, в свою чергу, спонукає до теоретичного та історико-культурного дослідження феномену благодійності як своєрідного індикатора стану духовної культури в українській спільноті; - неадекватним сприйняттям образів благодійника й благодійності в сучасному українському суспільстві, що суттєво ускладнює процес формування сучасної культури благодійності в Україні; - невизначеністю правового статусу благодійності у зв’язку з реформуванням сучасної системи соціальної підтримки, оскільки безперечним мінусом Закону України «Про благодійність та доброчинні організації» №531/97-ВР від 16 вересня 1997 року є те, що благодійники не можуть контролювати надані кошти. Зводить нанівець благодійні ініціативи й триступенева реєстрація доброчинних організацій, яка може тривати від трьох місяців до півроку; - перехідним становищем у духовній культурі сучасної України, у становленні та стабілізації якої важливу роль відіграватиме саме благодійність. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу дослідити благодійність як соціокультурний феномен, визначивши його як культурологічну універсалію. Предметом дослідження є теорія та практика благодійності в історії культури і в сучасному українському суспільстві. Теоретичну базу для розвязання поставлених у дослідженні завдань склали роботи вітчизняних та зарубіжних учених у галузі культурології, філософії, соціології, релігієзнавства, психології, лінгвістики (О. Доніка, А. Макарова, О. Кравченка, М. Дмітріенка, О. Яся, А. Луценка, В. Ковалінського, М. Слабошпіцького, А. Гончарової, С. Линдеманн-Комаровой, О. Панарина, К. Холодковського, І. Семененка, K. Janda, J.M. Berry, J. Coldman, J. Clarke, A. Cochrane, та іншіх). Оскільки в дисертації благодійність розглядається також як практична форма гуманізму, то з метою аналізу теоретичних проблем гуманізму, альтруїзму, гуманності, людинолюбства тут залучаються роботи С. Анісімова, Р. Апресяна, Н. Гордіенка, Н. Зотова, В. Ільїна, А. Карімського, Л. Когана, В. Кувакіна. Теоретичною основою дослідження поданої проблеми стала ієрархія людських потреб, сформульована американським дослідником А. Маслоу.