Методика спеціальної технічної підготовки юних гімнастів на поперечині. Варіанти техніки виконання та локально-видові компоненти профілюючих махових вправ. Біомеханічний аналіз для дослідження кінематичних і динамічних характеристик рухів гімнаста.
Аннотация к работе
Львівський державний інститут фізичної культури Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт Базова технічна підготовка гімнастів на перекладині Райтер Роман Іванович Львів - 2002 Дисертацією є рукопис Роботу виконано у Львівській комерційній академії Центральної спілки споживчих товариствУкраїни. Провідна установа: Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра теорії і методики гімнастики, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Київ. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба загальна характеристика роботи Анотація гімнаст поперечина маховий вправа Райтер Р.І. Базова технічна підготовка гімнастів на перекладині.-. Узагальнено та проаналізовано досвід теорії і практики юнацького спорту з питань підвищення ефективності процесу навчання техніці сучасних складних махових вправ на поперечині. Розкрито основні механізми згинально-розгинальних рухів у плечових і кульшових суглобах і виявлені їхні оптимальні варіанти. Визначені універсально-видові та індивідуально-видові локальні компоненти махових вправ, які складають об?ємний матеріал базової технічної підготовки гімнастів на поперечині. Ключові слова: підготовка гімнастів технічна основа, махові вправи, раціональні варіанти, локальні видові компоненти. В работе путем биомеханического анализа большого количества различных форм упражнений удалось установить, что в процессе эволюции появилось множество теоретически необоснованных вариантов выполнения одних и тех же упражнений. Экспериментально обосновано, что при выполнении упражнений большим махом, в фазе перемещения гимнаста к верхней вертикали распространенным в практике и биомеханически обоснованным, является последовательное сгибание - вначале в тазобедренных суставах, а потом в плечевых суставах, происходящие после энергичного броскового движения. Порівняння результатів наших досліджень і даних математичної моделі В.Т. Назарова (1975) показали, що його теорія справедлива лише в тому випадку, коли згинально-розгинальні рухи в кульшових суглобах виконуються плавно.