Аналіз розвитку банківського нагляду в РФ і досвід інших країн у цій галузі. Взаємодія Банку Росії при організації нагляду з державними та міжнародними організаціями. Етапи банківського нагляду: ліцензування, перевірка звітності, ревізія. Статус ЦБ.
Аннотация к работе
Банківський нагляд. М іжнародний досвід Введення Нагляд - форма діяльності різних державних органів щодо забезпечення законності. У таких країнах, як Великобританія, Італія, Нідерланди нагляд за діяльністю комерційних банків здійснюють національні центральні банки. У Канаді та Швейцарії органи нагляду відокремлені від центральних банків. Німеччині, США та Японії існує змішана система, при якій центральні банки поділяють обовязки по нагляду з державними органами. У вітчизняній практиці нагляд за діяльністю комерційних банків і кредитних установ виконує Центральний банк Російської Федерації, який має три підрозділи, що виконують функції нагляду: · Контрольно-ревізійне управління, яке здійснює ревізії головних територіальних управлінь Центрального банку; · Департамент банківського нагляду; · Управління інспектування комерційних банків. Свої повноваження органи нагляду можуть виконувати: в процесі видачі ліцензій на банківську діяльність; прийняття рішення про обмеження кола виконуваних операцій; здійснення контролю за діючим банком. Серед комерційних банків розрізняють два типи - універсальні та спеціальні банки. В окремих країнах банківське законодавство перешкоджає або просто забороняє банкам здійснювати широке коло операцій. Прикладом може служити практика створення самостійних спеціальних банків, які практично належать великим банкам і розширюють діапазон банківських операцій останніх. До країн, де переважає принцип спеціалізації банків, відносяться Великобританія, Франція, США, Італія і, із застереженням, Японія. У 1938 державним став банк Канади, в 1939 - Німецький Рейхсбанк, в 1942 - банк Японії, в 1946 - банк Англії та Франції. Якщо держава володіє лише частиною капіталу (Бельгія, Японія) або акціонерами центрального банку є комерційні банки (наприклад, в США) та інші фінансові установи (Італія), держава, тим не менш, відіграє провідну роль у формуванні органів управління центрального банку. Так, Федеральна резервна система США (ФРС) представляє Конгресу США звіт про свою діяльність 2 рази на рік, а центральний банк Німеччини та Японії направляє звіти до парламентів своїх країн щорічно. 2. Як правило, функції нагляду виконуються підрозділами центрального банку або міністерства фінансів або незалежним відомством, підзвітним парламенту або президенту, наприклад Федеральною корпорацією страхування депозитів (ФКСД), як в США. Наглядові органи в США - Служба контролера грошового обігу (на федеральному рівні) і Відділ Уповноважених по банках при урядах штатів (на рівні штатів) - вирішують питання про надання ліцензій для відкриття відповідних банків (національних або банків штатів), видачі дозволу на відкриття відділення, злитті і поглинанні банків, а також про зміни в структурі банківського капіталу. Крім того, у Банку Англії створений спеціальний відділ розслідувань, до складу якого входять 11 бухгалтерів, які проводять консультації і при необхідності разом з правоохоронними органами беруть участь у розслідуваннях з метою виявлення протиправної діяльності окремих банків, що відбивається на стані банківського сектора в цілому. 2.1.3 Банківський нагляд в Італії В Італії банківський і фінансовий нагляд здійснюється Міжміністерським комітетом по кредитах і заощадженням, Банком Італії та національною комісією з контролю за фінансовими компаніями і фондовою біржею. Банківський нагляд у Росії 3.1 Правові основи банківського нагляду в Росії Правові основи організації нагляду та контролю визначені у Федеральному законі від 02.12.90 № 394-1 (ред. від 20.06.96) Про Центральному банку Російської Федерації (Банку Росії).