Сутність та роль банківського моніторингу кредитування. Контроль за цільовим використанням кредитних коштів позичальником. Контроль кредитного портфеля банку, його цілі. Банківська проблемна кредитна заборгованість та методи її реструктуризації.
Аннотация к работе
Банківський моніторинг кредитування Сутність та роль банківського моніторингу кредитування У розвинутих країнах банківські установи діють протягом багатьох століть, але лише після низки банківських криз почалось створення системи регулювання і контролю, яка постійно удосконалюється. Базельським комітетом з банківського нагляду розроблено рекомендації щодо принципів внутрішнього контролю в банківських установах, під яким розуміють постійно діючий процес, що здійснюється радою директорів банку, старшими посадовими особами і співробітниками на всіх рівнях кредитної організації. Забезпечення ефективної і стабільної кредитної діяльності та одержання прибутків вимагає від банку проведення постійного моніторингу на всіх стадіях організації кредитного процесу. Головною мстою банківського кредитного моніторингу с аналіз позичальника та його кредитної документації для прийняття рішення щодо надання кредиту, відстеження зміни кредитоспроможності позичальника після надання кредитних коштів і визначення конкретних дій, які необхідно здійснити у разі виникненні проблем. У процесі кредитування при здійсненні банківського моніторингу особливу увагу банк повинен приділити таким аспектам: - дотримання принципів банківського кредитування; - контроль за виконанням умов кредитного договору; - контроль за цільовим використанням кредитних коштів; - моніторинг кредитного забезпечення та перевірка якості і зберігання заставленого майна; - аналіз погашення кредитів; - виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо ліквідації такої заборгованості; - аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому; - моніторинг кредитного ризику та розробка заходів щодо його мінімізації. У банківській практиці використовуються різні способи кредитного моніторингу, які мають в основі декілька основних принципів: 1) періодична перевірка всіх видів кредитів (кожні 30, 60,90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково - малі); 2) ретельна розробка етапів кредитного контролю для того, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов кожної кредитної операції, у тому числі: - відповідність фактичних платежів за кредитом розрахованим даним; - якість і стан забезпечення за кредитом; - повнота відповідної документації; - оцінювання змін фінансового стану і прогнози відносно збільшення чи зменшення потреб позичальника в банківському кредиті; - оцінювання відповідності наданих кредитних коштів кредитній політиці банку і стандартам, які розроблені з боку регулюючих органів щодо його кредитного портфеля; 3) перевірка проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок у міру зростання проблем, повязаних з конкретним кредитом; 4) перевірки кредитів в умовах економічного спаду чи появи значних проблем у тих галузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітна зміна податкового чи експортно-імпортного законодавства; поява нових конкурентів чи зміна старих технологій, яка потребує використання нових методів виробництва і реалізації продукції тощо).