Банківський капітал: стан та перспективи розвитку в Україні - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Алексеєнко Максим Дмитрович УДК 336.717 БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ Спеціальність 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Київ - 2003 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України Науковий консультант - Заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор МОРОЗ Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ВАСИЛИК Остап Дмитрович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту доктор економічних наук, професор ПОЛОЗЕНКО Дмитро Васильович, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, завідувач відділу фінансових ресурсів держави доктор економічних наук, професор ПЕРЕСАДА Анатолій Анатолійович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківських інвестицій Провідна установа - Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ бюджетного і фінансового прогнозування, м. Одним з основних завдань, які стоять перед банківською системою України, є підвищення її ролі у процесах економічних перетворень. Серед фінансових посередників банки посідають ключове місце. Водночас роль банківської системи у розвитку економіки України значною мірою залежить від її фінансової стійкості. На цей час майже немає наукових праць, в яких би містилося комплексне дослідження економічної сутності банківського капіталу, формування власного капіталу банку та залучення ним коштів на депозитній і позичковій основі. Для його характеристики використовуються, зокрема, такі терміни, як “власний банківський капітал”, “банківські ресурси”, “ресурсна база банку”. Водночас через фіксацію розміру власного капіталу банків НБУ впливає на їх діяльність в цілому в загальносуспільних інтересах. Мета дисертаційного дослідження визначила такі основні завдання, спрямовані на її досягнення: - уточнення визначення терміна “банківський капітал”; - розгляд та обґрунтування видів банківського капіталу як необхідних умов аналізу існуючої практики його формування та визначення пріоритетних шляхів її вдосконалення; - уточнення визначення терміна “власний банківський капітал”, розгляд власного банківського капіталу як основи функціонування банків, регулювання банківської діяльності та здійснення нагляду за нею; - поглиблення теоретичних засад заощаджень через уточнення їх категорійно-понятійного апарату та дослідження особливостей і впливу грошових заощаджень на формування банківського капіталу; - дослідження депозитного формування капіталу банку з урахуванням особливостей функціонування українських банків в умовах ринкової економіки та розроблення пропозицій щодо вдосконалення формування банківського капіталу на депозитній основі; - визначення ролі коштів, залучених банками через емісію власних боргових зобов’язань, а також міжбанківських кредитів у формуванні банківського капіталу та обґрунтування пріоритетних напрямів формування капіталу банку на позичковій основі; - розроблення пропозицій щодо організації захисту прав і законних інтересів вкладників і кредиторів банку, а отже, й можливостей НБУ впливати на формування і функціонування банківського капіталу; - обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення організації гарантування вкладів як основи забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників банку та підвищення довіри до банківської системи загалом; - визначення основних заходів щодо вдосконалення організації кредитних відносин з огляду на необхідність зниження кредитного ризику, що є необхідною умовою зміцнення банківської системи, а отже, й стимулювання формування та функціонування банківського капіталу. Це дає змогу краще зрозуміти сутність цього поняття, сприятиме вдосконаленню практики формування та використання власного капіталу в цілому та у розрізі окремих його складників; - уточнено визначення терміна “регулятивний капітал”. На відміну від існуючих підходів, коли увага приділяється лише статутному капіталу, у дисертації запропоновані шляхи вдосконалення формування інших складників власного капіталу банку, зокрема резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів; - запропоновано підвищити ефективність депозитного формування банківського капіталу: шляхом визначення конкретних рекомендацій щодо вдосконалення існуючого порядку залучення вкладів; упровадження нових, нетрадиційних для українських банків операцій та послуг; розвиток договірного регулювання вкладних операцій; - визначені слабкі та сильні сторони формування банківського капіталу на позичковій основі та обґрунтована доцільність удосконалення практики запозичення банками коштів, зокрема через емісію власних боргових зобов’язань та на умовах субординованого боргу; - запр