Поняття банківської таємниці та суб’єкти, які зобов’язані її зберігати. Порядок розкриття, порушення банківської таємниці. Правовідносини, пов"язані з банківською таємницею. Відомості про банківські рахунки клієнтів та їх фінансово-економічний стан.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Економічний факультет Самостійна робота З дисципліни «Банківські операції» На тему: «Банківська таємниця» Виконала: Студентка 3 курсу, 3 групи Спеціальності «Фінанси та кредит» Горай Аліна Валеріївна Київ 2016 Зміст Вступ 1. В законодавстві передбачено право банків на збереження таємниці операцій, рахунків та вкладів своїх клієнтів і кореспондентів та визначено ті підстави, за якими інформація щодо юридичних та фізичних осіб, які містять банківську таємницю, може бути розкрита банками. Правовий режим банківської інформації та забезпечення банківської таємниці має велике значення для функціонування механізму правового регулювання банківської діяльності в країнах з розвиненою ринковою економікою, які можуть послужити для України гарним прикладом, щодо питань з розвитку банківської системи. Отже, банківською таємницею, зокрема, є: - відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; - операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; - фінансово-економічний стан клієнтів; - системи охорони банку та клієнтів; - інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; - відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; - інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; - коди, що використовуються банками для захисту інформації. Такими субєктами є: - власник інформації, що належить до банківської таємниці, та треті особи з письмового дозволу власника такої інформації; - суд; - органи прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України; - органи Державної податкової служби України; - центральний орган виконавчої влади із спеціальним сатусом з питань фінансового моніторингу; - органи державної виконавчої служби; - особи, зазначені власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку; - державні нотаріальні контори або приватні нотаріуси, іноземні консульські установи по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів); - службовці Національного банку України або уповноважені ними особи, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю; - інші банки (крім банку, на який покладено відповідальність за збереження банківської таємниці); - Міністерство фінансів України [3].