Становлення та розвиток банківської системи в незалежній Україні, її структура та елементи, оцінка ролі та значення в сучасній ринковій економіці. Аналіз діяльності банківських установ, регулююче законодавче поле, перспективи та подальший розвиток.
Аннотация к работе
Вступ банківський ринковий економіка В цій курсовій роботі розглянуто становлення та функціонування банківської системи України. Банківська система України сьогодні - один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Особливості банківської системи впливають на вибір шляхів проведення центральних банком грошово-кредитної політики та інструментарію, який відображає реалії розвитку національної банківської системи в певний період. Фактично це визначення обмежує банківську систему, оскільки позбавляє її заздалегідь окреслених цілей, специфічних функцій і самостійної ролі на грошовому ринку. В своїй роботі я поставила на меті саме з’ясувати значення банківської системи в цілому для економіки країни, порядок формування і функціонування. Отже, банки - це установи, що виконують специфічну функцію - посередника кредитів. Також аналізується вплив іноземного капіталу на банківську систему, та законодавче поле, що регулює банківську діяльність Третій розділ розглядає основні проблеми та напрями вдосконалення функціонування банківськаї системи. Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування субєктів господарської діяльності та державного бюджету. Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві як: - комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промстройбанк, «Україна», Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк); - галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрснаббанк, Трансбанк); - філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний та ін.); - державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність. В 1991 р., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап - перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ «Україна», Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків. Протягом 1994-1996 рр. Національний банк України встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами у всьому світі. Ці та інші фактори разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням пятого етапу не розвиток банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи в цілому. Дворівнева структура банківської системи України була визначена фінансовим законодавством 1991 р. Національний банк у банківській системі є банком верхнього рівня та виконує функції, типові для центральних банків розвинутих європейських держав, виступає емісійним та розрахунковим центром, наглядовим органом, банком банків і банкіром уряду України. Банківська система є частиною суспільства, яка функціонує в рамках законів і підпорядковується юридичним нормам. 1.2 Структура банківської системи України та її елементи Банківська система - це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком і йому підпорядковуються. На першому - НБУ та його організаційна структура, на другому рівні - комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення). Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і кількісно та якісно змінюється; б) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення; в) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці; г) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб; д) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються а