Принципи організації і правила здійснення безготівкових розрахунків в господарському обороті Україні. Поняття кредитного ризику і методи управління ним. Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість банку.
Аннотация к работе
Приватний вищий навчальний заклад «МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ» Кафедра фінансів та кредиту ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Банківські операції» Київ 2015 1. Принципи організації і правила здійснення безготівкових розрахунків в господарському обороті Україні Та частина платіжного обороту, яка проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, - називається безготівковим оборотом. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами. Це дуже зручно для клієнтів. Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначає Інструкція Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». Ця Інструкція дозволяє субєктам підприємницької діяльності вільно обирати форми розрахунків, попередньо закріпивши їх договорами. Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують. Національним банком України розроблено низку нормативних документів щодо регламентації операцій банків з векселями, але з певних причин вексельний обіг в Україні ще недостатньо розвинутий. Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Кредитний ризик і методи управління ним Останнім часом банки різних країн усе гостріше відчувають проблему управління кредитним ризиком. Визнаючи її обмеженість, багато банківських фахівців вважають, що вона, натомість, сприяє кількісному виміру ризиків, визначенню ступеня їх імовірності і прийняттю правильних рішень. В економічній літературі найчастіше говорять про чотири загальні методи управління фінансовим ризиком: запобігання, зниження (мінімізація), страхування, усунення. Стосовно управління кредитним ризиком комерційного банку досить добре вивчені такі методи регулювання ризику як диверсифікація портфеля активів, аналіз платоспроможності позичальника, створення резервів для покриття кредитного ризику, аналіз і підтримка оптимальної структури кредитного портфеля, вимога забезпеченості позичок і їх цільового використання. Найвідоміша - рекомендована у 1988 році Базельським комітетом із банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision), яка базується на показниках адекватності капіталу банку (Базель І).