Інвестиційна діяльність сучасних комерційних банків на ринку цінних паперів України. Формування інвестиційної політики та вибір портфельної стратегії банку. Основні інвестиційні ризики, методи їх визначення, мінімізації та способи управління ними.
Аннотация к работе
КУРСОВА РОБОТА З дисцепліни: Банківські операції На тему: Банківські інвестиції та інвестиційні ризики План Вступ Розділ 1. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів 1.1 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності 1.2 Характеристика ринку цінних паперів 1.3 Економічна сутність інвестиційних операцій банків з цінними паперами 1.4 Досвід роботи зарубіжних банків на ринку цінних паперів Розділ 2. Аналіз банківських інвестицій в цінні папери в Україні 2.1 Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів України 2.2 Формування інвестиційної політики та вибір портфельної стратегії банку 2.3 Управління банківським портфелем цінних паперів Розділ 3. Інвестиційні ризики та методи їх мінімізації Висновки Список використаної літератури Вступ Інвестування є складовою економічної діяльності, що визначається організацією та методами примноження капіталу. Знання і розуміння логіки й технології процесу використання капіталу з метою його нарощування дає змогу підприємствам-інвесторам ефективно вести виробничу та фінансову діяльність, раціонально використовувати матеріальні, фінансові та трудові ресурси. Інвестування як предмет вивчення є комплексом теоретичних підходів, методичних і практичних прийомів управління капіталом з метою забезпечення його постійного зростання з урахуванням зміни зовнішніх та внутрішніх для інвестора умов. Основною метою курсової роботи є визначення сутності інвестиційних операцій українських комерційних банків. Теоретико-методологічну основу роботи складають сучасні теорії формування інвестиційного портфелю, класичні теорії та новітні підходи в обранні інвестиційної стратегії комерційного банку. Уперше це поняття у вітчизняній економічній літературі почало зустрічатися як синонім поняття «капітальні вкладення». Саме в рамках теорії фінансів сформувалася як наука прикладна дисципліна «інвестиційний менеджмент», присвячена методології та техніці управління інвестиціями компанії, яка включає три взаємоповязані напрями, що складають серцевину процесу управління інвестиціями компанії: - інвестиційна політика (тобто дії, повязані з розміщенням інвестиційних ресурсів); - управління джерелами коштів (тобто пошук фінансування та обґрунтування їх оптимальної структури); - дивідендна політика (розрахунки обсягу доходів та їх розподіл). Найбільш чітку сутнісну характеристику інвестицій та їх подвійності дав Дж. Кейнс: з одного боку, він бачить у них розмір доходу, акумульованого з метою нагромадження та обсяг ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. Певний внесок у розвиток теорії «банківських інвестицій» здійснює сьогодні Б. Л. Луців, який у своєму монографічному дослідженні «Банківська діяльність у сфері інвестицій» обґрунтовує теоретичні підходи до висвітлення категоріального інструментарію банківського інвестування. У свою чергу, автори підручника «Банківські операції» за редакцією професора А.М. Мороза виділяють дві групи банківських інвестицій - це інвестиції у цінні папери та прямі банківські інвестиції, які можна класифікувати як: - інвестиції у власну діяльність, це, насамперед, інвестиції у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку; - інвестування в інші види діяльності, ці інвестиції здійснюються: а) за рахунок коштів банку, вони спрямовуються на створення підприємств чи на участь у їхній діяльності (крім купівлі акцій), які є передусім елементами інфраструктури банківської діяльності; б) за рахунок кредитних ресурсів, кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження [c.29-30]. Це процес зростання вартості активів, якими володіє юридична або фізична особа. Прямі інвестиції - господарська операція, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо в статутний фонд юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані ним (за визначенням НБУ). Цінні папери можуть розглядатися як ресурси, права на які можуть мати самостійне життя, власний фондовий ринок. Розподіл за видами інвестиційної діяльності комерційного банків ґрунтується на положеннях Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., де у статті 50 визначено, що банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.