Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України) - Курсовая работа

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Факультет Заочного навчання КУРСОВА РОБОТА по предмету: “Кримінальне право” на тему №1: “Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України)” Викладач: Проф. Осадчій В.І. КИЇВ 2002 ЗМІСТ: Історичний розвиток поняття “бандитизм” в кримінально правовому аспекті. Визначення місця посягання бандитизму в системі Особливої частини Кримінального кодексу України. Суб?єкт та суб?єктивна сторона бандитизму. В історії кримінального законодавства бандитизм розглядається як злочин державний, тобто як один з найбільш небезпечних злочинів (стаття 75 Кримінального кодексу РРФСР 1922 року та стаття 593 Кримінального кодексу РРФСР 1926 року). Особливо це стосується корисливо-насильницьких злочинів, вчинюваних озброєними та достатньо організованими групами. Загальне зростання рівня злочинності в Україні супроводжується зростанням рівня групової злочинності. Поряд з традиційними формами групової злочинності виокремлюються злочини, вчинені організованими злочинними групами. За даними Міністерства внутрішніх справ України, 1993 року такими групами було вчинено 2619 злочинів (що на 23 відсотки більше, ніж 1992 року), що становить 4,0 відсотка загальної кількості злочинів, вчинених групою осіб. Йдеться про чинну ст. 257 КК України диспозиція якої передбачає відповідальність за організацію озброєній банді з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а так само участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. За 11 років, що пройшли з початку корінних перетворень в економічній системі нашої країни, за бандитизм було засуджено: у 1984 р. - 7 осіб, у 1985 - 5, у 1986 - 7, у 1987 та 1988 - жодної, у 1989 - 5, у 1990 - жодної, у 1991 - 12, у 1992, 1993 - знов-таки жодної, у 1994-- 11, а разом - 47 осіб, що явно не відповідає рівню бандитизму в країні. Стан злочинності, особлива суспільна небезпечність бандитизму, незначна кількість справ про цей злочин, що надійшли до суду, а також відсутність розяснень щодо застосування ст.257 КК (на той час ст.69 КК України) зумовили прийняття Пленумом Верховного Суду України постанови від 7 липня 1995 р. № 9 Про судову практику в справах про бандитизм. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року Про судову практику в справах про бандитизм указано на особливу небез­печність бандитизму, який за умов зростання злочинності являє собою серй­озну загрозу для особистої безпеки громадян, їхнього майна, нормального функціонування державних, громадських та приватних підприємств, установ та організацій. Для встановлення складу бандитизму, необхідно насамперед зясувати наявність банди, під якою, як розяснив Пленум у п.2 названої постанови, слід розуміти стійку організовану й озброєну групу з двох або більше осіб, котрі попередньо обєдналися для вчинення одного або кількох нападів на громадян чи на підприємства, установи, організації. П.І.Гришаєв та Г.А.Кригер у своїй праці Співучасть згідно з кримінальним правом зазначають, що група може бути визнана бандит­ською і в тому випадку, коли вона, організувавшися для вчинення хоча б одного нападу, являє собою таку злочинну організацію, саме існування якої становить серйозну небезпеку.