Шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль факторів навколишнього середовища. Кількісна характеристика вірусів рослин. Віруси, що ушкоджують широке коло рослин, боротьба із вірусними хворобами рослин. Дія бактеріальних препаратів і біогумату.
Аннотация к работе
Зміст ВСТУП РОЗДІЛ 1. Шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль факторів навколишнього середовища 2.1 Клімат та погодні умови 2.2 Розповсюдженість вірусів. Біологічний метод: його суть та використання біопрепаратів 4.1 Біологічний метод 4.2 Ефективне застосування біопрепаратів при вирощуванні овочевих культур 4.3 Бактеріальні препарати і біогумат та їхні властивості ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА Аналіз способів застосування бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату на овочевих культурах Ефективність використання бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату при вирощуванні овочевих культур Застосування бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату на помідорах ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Вступ Актуальність. Протягом останнього часу в фітовірусологи, як і в інших молекулярно-біологічних дисциплінах, спостерігається значний інтерес до розвитку досліджень на популяційному та еколого-популяційному рівні, і ця тенденція є загальною для багатьох традиційних молекулярно-біологічних досліджень. Визначення ареалу розповсюдженості, механізмів передачі, кола рослин-господарів, реакції на зміни оточуючого середовища дає можливість не тільки більш повно характеризувати того чи іншого представника царства Vira, але і дасть змогу прогнозувати появу та розвиток вірусних хвороб і правильно виробляти стратегію і тактику боротьби з ними - запровадження стійких сортів, цілеспрямована боротьба з резерватами та переносниками, отримання безвірусного посадкового матеріалу. Перспективним напрямком є моделювання розвитку хвороб, однак для вірусних хвороб рослин адекватні моделі практично відсутні, на відміну від фітопатогенних грибів та мікроорганізмів. Встановлення можливих взаємозвязків між наявністю вірусних антигенів в рослинах та ґрунті є дуже важливим у розумінні розповсюдження фітовірусів рослин та циркуляції їх в агроценозах. Мета роботи - з`ясувати шляхи проникнення вірусних інфекцій в рослинні організми Основні завдання: 1) охарактеризувати сучасний стан епідеміології вірусних захворювань рослин на Україні; 2) розглянути шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль екофакторів у цьому процесі; 3) дати стислу характеристику найбільш поширених в Україні вірусів рослин; 4) розглянути основні заходи боротьби з вірусами рослин; 5) проаналізувати суть та перспективи застосування біологічного контролю збудників рослин. Патогеном можуть бути гриби, бактерії, мікоплазмоподібні організми (МПО), віруси, віроїди, нематоди або паразитичні рослини. Коли знання патосистеми збільшується, починаються питання більш кількісної природи, наприклад, скільки інфекційних одиниць патогену потребується, щоб започаткувати епідемію, скільки хвороба триває, як швидко буде хвороба розвиватися, та як далеко може інфекційна одиниця патогену розповсюдитись. Навіть частки цих патогенів звичайно повязані з рослиною-господарем або з переносниками (комахами чи нематодами). Деякі ґрунтові віруси переносять нематоди або гриби. Родини цього ряду включають горбаток, білокрилок, кокцид та попелиць. Число зівялих рослин томату, почорнілі колосся пшениці, корінь із пухлинами або листя з некрозами чи мозаїчними симптомами можуть бути пораховані досить точно та акуратно. Близько 90 різних вірусів рослин передаються насінням, деякі фітовіруси можуть викликати інфекцію без участі переносників, коли збудник знаходиться в грунті. Буряни (щириця біла, гірчиця біла, суріпиця звичайна, пирій повзучий та ін.) займають особливе місце серед факторів, що знижують врожай сільськогосподарських культур. Незважаючи на свою різноманітність, грунтові віруси мають ряд спільних ознак (за винятком ВОМ): - не розповсюджуються літаючими переносниками; - накопчуються в рослинах-господарях у високих концентраціях і виділяються через корені інфікованих рослин в грунт; - надзвичайно стійкі поза живою клітиною; - можуть інфікувати здорові рослини через корені без допомоги переносників; - мають, як правило, широке коло рослин-господарів; - більшість з них мають простий однокомпонентний геном; - деякі з них можуть розповсюджуватись за допомогою безпосереднього контакту. Представники Tombusviridae та Diantovirus передаються без допомоги векторів через грунт, хоча деякі віруси, наприклад, вірус брязкотіння тютюну - tobacco rattle Tobravirus - може переноситися нематодами або грибами (ще один приклад - вірус некрозу тютюну - tobacco necrpsis Necrovirus).