Юридична природа охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті твори. Аналіз доцільності використання міжнародних арбітражних судів як специфічного і найбільш ефективного способу розв"язання цивільних спорів у справах про захист авторського права.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми дослідження. Всесвітня інформаційна мережа Інтернет вже стала повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру, який є доступним кожному, хто має персональний компютер, та, завдяки засобам супутникового звязку, з кожної точки на планеті. Інформація передається Інтернетом у вигляді обєктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів субєктів авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті. Систематизація та реформування авторського права у сфері охорони матеріалів, що передаються Інтернетом, є нагальною потребою і для України, особливо в умовах теперішніх ринкових перетворень в країні, коли інформація стає все вагомішим фактором виробництва та все ціннішим обєктом цивільного обігу. Як українські науковці (Ч.Н. Азімов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Р.В. Дробязко, Р.А. Калюжний, В.О. Жаров, В.І. Жуков, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Р.Б. Шишка та ін.), так і іноземні спеціалісти з права інтелектуальної власності (М.М. Богуславський, А.Б. Гельб, М.Х. Ліфті, Ф.П. Сергеєв, Т.Дж. Шмедінгхофф, О. Мета дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони літературних та художніх творів в Інтернеті та розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного авторсько-правового законодавства України у сфері охорони розміщених в Інтернеті творів з метою підвищення рівню захищеності прав авторів та їхніх правонаступників на такі твори. Інтернет було започатковано Міністерством оборони США наприкінці 60-х. На основі аналізу норм законодавства України, США, Росії та країн Західної Європи, а також положень Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів доводиться, що інформація передається Інтернетом переважно у вигляді творів, які підлягають охороні авторським правом будь-якої з країн Бернського Союзу нарівні з творами, закріпленими в більш традиційних формах, за умови відповідності встановленим законодавством країни критеріям охорони.