Дослідження понять "рефлексія", "саморефлексія", "авторефлексія" на тлі сучасних психологічних, педагогічних, літературознавчих і мовознавчих студій. Обґрунтування авторефлексії як ознаки певного жанру, а саме жанру передмови до збірки власних творів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЛЕКСІЯ ЯК ОЗНАКА ЖАНРУ (на прикладі передмови І.Я. Франка «Дещо про себе самого») Синиця Ірина Анатоліївна, доктор філологічних наук, ст. наук. співробітник Київський національний лінгвістичний університет м. Київ. Україна. Починаючи від античності й до сьогодення філософи, психологи, педагоги, філологи працюють над осмисленням зовнішніх і прихованих виявів внутрішніх психічних процесів людини. Одним з таких виявів є рефлексія. Тейяр де Шардена: «Рефлексія - це набута свідомістю здатність зосереджуватися на самій собі й опанувати себе саму як предмет, що має свою специфічну стійкість і своє специфічне значення, - здатність уже не просто пізнавати, а пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш. ... Прослідковуючи взаємозв’язок між поняттями «рефлексія» і «літературна саморефлексія», О.Ю. Анциферова називає такі сутнісні властивості рефлексії, релевантні для подальшого вивчення літературної саморефлексії: 1) круговий характер мисленнєвого процесу, що приводить до взаємно-зворотності суб’єкта й об’єкта; 2) діалогічна сутність рефлексії; 3) парадоксальність як наслідок рефлексії; 4) суперечлива роль рефлексії - в індивідуальній творчості та в культурних процесах; 5) зв’язок рефлексії з комунікативною природою творчого процесу й її націленість на створення ідеального реципієнта.