Страхування повітряних суден, членів екіпажу та відповідальності експлуатанта повітряного судна та перевізника. Економічний зміст та законодавча база авіаційного страхування. Особливості системи перестрахування космічних ризиків в сучасній Україні.
Аннотация к работе
Авіаційне страхування Зміст 1. Економічний зміст та законодавча база авіаційного страхування 2. Страхування повітряних суден 3. Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна та повітряного перевізника 5. Інші види авіастрахування та космічне страхування 1. Економічний зміст та законодавча база авіаційного страхування Авіаційне страхування - це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством. Обов’язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками: O авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками; O значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків; O авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки; O авіаційне страхування тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком; O авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом; O для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура; O авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування. Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування. ? Монреальські протоколи ІСАО - 1, 2, 3, 4 (International Civil Aviation Organization - Міжнародна організація цивільної авіації) замінили золотий франк на Спеціальні права запозичення (SDR - Special Drawing Right); У травні 1999 року на дипломатичній конференції у Монреалі було укладено Конвенцію ІСАО. До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції ІАТА 600а, 600б (International Aviation Transport Association) із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993 р.), статті 103 і 105; Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1989 року за № 1083 «Про порядок та умови здійснення обов’язкового авіаційного страхування»; Закон України «Про страхування». Наприклад, у Варшавській конвенції, мовою якої є французька, вживається лише слово «aerodrome», тоді як у наступних конвенціях (ІАТА та ІСІО) використовується англійське «airport», хоча різниця між поняттями «аеродром» та «аеропорт» у сучасній цивільній авіації істотна. Зауважимо, що серед чотирьох підвидів авіаційного страхування обов’язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти. Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу, пошти та третіми особами (Legal Aviation Third party, passanger’s, baggage, cargo and mail liability).