Визначення структури та основних напрямків діяльності транспортної авіації. Аналіз нормативного та організаційного забезпечення авіаційної діяльності. Розробка шляхів вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури країн Співдружності Держав.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми. Транспорт є одним із найважливіших елементів економічної системи кожної країни. Авіаційний транспорт має переваги перед іншими видами транспорту у швидкості доставки як вантажу, так і пасажирів. На ці країни припадає основна маса світового вантажообороту і левова частка світової транспортної мережі. Найрозвиненіша транспортна мережа у країнах Заходу, дещо поступається їй транспортна мережа Східної Європи та СНД, менш розвинена вона в Азії, Африці і Латинській Америці. Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн. км. Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних аеропортів. Щорічно понад 100 млн. пасажирів перевозяться літаками. Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей. Повітряний транспорт, як і автомобільний, в останні десятиліття демонструє стійкий поступальний розвиток, для якого навіть при наявності рідкісних і короткочасних спадів характерні «буми» зростання перевезень. Мета та задачі роботи. Метою курсової роботи є розробка шляхів вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону країн СНД. Для досягнення мети необхідно розвязати наступні задачі: розкрити роль та місце АТІ в забезпеченні функціонування світової цивільної авіації; визначити елементи АТІ, навести їх структуру та основні напрямки діяльності; дослідити нормативне та організаційне забезпечення авіаційної діяльності; охарактеризувати АТІ регіону СНД; виявити проблеми та недоліки в розвитку АТІ регіону СНД ; запропонувати шляхи вдосконалення АТІ регіону СНД; розробити програму реалізації заходів щодо вдосконалення АТІ регіону СНД; дослідити стан безпеки польотів у регіоні СНД; розробити рекомендації щодо поліпшення стану безпеки польотів у регіоні СНД. Аеропорт - комплекс інженерних споруд призначений для прийому, відправлення та технічного забезпечення повітряного транспорту а також обслуговування пасажирів та вантажу. Аеродром - земельний або водний участок з повітряним простором, спорудженнями та обладнанням, які гарантують взліт, посадку, рулювання, розміщення та обслуговування літаків та ін. Перше місце за даним показником займають США, за якими, хоч і з великим відривом, слідують Японія, європейські країни «великої сімки», а також величезні по території країни - Росія, Китай, Канада і місто-держава Сінгапур. Основні напрямки повітряних перевезень: - між Європою і Північною Америкою; - між Європою і Південною Америкою; - між Європою та Близьким Сходом; - між Європою та Південної, Південно-Східної, Східної Азією, а також Австралією; - між Європою та Африкою; - між США та Східної і Південно-Східною Азією; - між США і Південною Америкою; - між США та Австралією. Частка повітряного транспорту у світовому вантажообігу всіх видів транспорту ще мала і складає 5%. Особливе місце серед цих організацій належить Міжнародній організації цивільної авіації (ІКАО). На початку 40-х років до неї входили найбільші авіакомпанії США та Європи. Як додаток до Чиказької конвенції ІКАО прийнято Міжнародні стандарти. У галузі розвитку міжнародного повітряного права слід назвати такі угоди, розроблені ЕКАК: Багатостороння угода про комерційні права за нерегулярних міжнародних повітряних сполучень 1956 р., Типова угода про повітряне сполучення 1959 р., Багатостороння угода про сертифікати льотної придатності на імпортованих повітряних суднах 1960 р. У 1960 р. була заснована Європейська організація із забезпечення безпеки аеронавігації (Євроконтроль). [11] У грудні 1991 р. 12 держав колишнього СРСР заснували на підставі Угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору Міждержавну раду з авіації і використання повітряного простору. До сфери спільного відання та регулювання держав - членів Міждержавної ради належать: розроблення міждержавних нормативних актів і стандартів з урахуванням вимог ІКАО; сертифікація міжнародних експлуатантів повітряних суден, міжнародних повітряних трас, аеродромів, повітряних суден, систем управління повітряним рухом, навігації і звязку, льотного і диспетчерського складів; розслідування авіаційних подій; організація розроблення і здійснення міждержавних наукових програм; розроблення та координація узгодженої політики у сфері міжнародних повітряних сполучень, участь у роботі ІКАО; розвиток єдиних систем аеронавігації, звязку, аеронавігаційної інформації, регулювання потоків повітряного руху; координація міждержавного розкладу повітряного руху; координація загальної політики у сфері авіаційних тарифів і зборів. Варшавську конвенцію 1929 p. доповнив та змінив підписаний 28 вересня 1955 p. У 2011 році, після отримання нової партії літаків Boeing з великою дальністю польоту, планується поповнення нових постійних маршрутів до країн Північної Америки та Південно-Східної Азії.