Вплив метеоритних бомбардувань на земні процеси. Класифікація метеоритів та стадії формування метеоритного кратеру. Характеристика астроблем Землі: Тунгуська катастрофа, Сіхоте-Алінський залізний метеоритний дощ, Арізонський та Бовтиський кратери.
Аннотация к работе
Дипломна робота Астроблеми Землі Зміст Вступ Розділ 1. Загальна характеристика астроблем Землі 1.1 Вплив метеоритних бомбардувань на земні процеси 1.1.1 Метеоритне кратероутворення як фактор розвитку планети 1.1.2 Вплив метеоритних вибухів на клімат і життя на Землі 1.1.3 Метеоритне бомбардування як природне явище 1.2 Метеорити і метеоритне кратероутворення 1.2.1 Класифікація і зовнішній вигляд метеоритів 1.2.2 Морфологія і класифікація метеоритних кратерів 1.2.3 Стадії формування метеоритного кратеру 1.2.4 Шоковий метаморфізм 1.2.5 Корисні копалини астроблем Розділ 2. Регіональна характеристика астроблем Землі 2.1 Тунгуська катастрофа 2.2 Сіхоте-Алінський залізний метеоритний дощ 2.3 Імпактна структура Чіксулуб 2.4 Арізонський кратер 2.5 Кратер Нордлінгер Ріс 2.6 Бовтиський кратер 2.7 Іллінецька структура Висновки Література Додатки Вступ тунгуський метеорит кратер Метеоритні кратери або астроблеми (від грецького astron - зірка, blema - рана) утворюються в результаті падіння метеоритів. Зоряні рани - форми рельєфу, які мають безпосередньо космічне походження. До 60-х років ХХ століття, крім декількох малих кратерів і кратерних полів, був відомий Арізонський кратер діаметром 1.2 км. Метеоритне кратероутворення відіграло велику роль в еволюції нашої планети. Ударне кратероутворення - важливий, а часом вирішальний чинник формування поверхні планет земної групи, Місяця, супутників Юпітера і Сатурна, а також багатьох інших тіл Сонячної системи. Водночас висока активність процесів, які відбуваються в глибинах нашої планети і на її поверхні, спричинює швидке знищення структур. Однак, за підрахунками спеціалістів, за останні 2 млрд. років Земля зазнала близько 100 тис. метеоритних ударів, які могли утворити кратери більше 1 км в діаметрі, близько 600 метеоритів, результатом яких могли бути кратери діаметром більше 5 км, і близько 20 із ще більшими ( 50 км і більше) кратерами, тому зрозуміло, що нам відома лише незначна частина астроблем, які виникли за другу половину життя Землі. Щоб відновити картину метеоритного бомбардування Землі, використовуються дані про поширеність та вік імпактних структур на Місяці, на поверхні якого залишилися сліди кратероутворення приблизно за 4,5 млрд. років. Дослідженнями М.С.Маркова і В.С.Федоровського (за [1]) було показано, що метеоритне бомбардування зробило суттєвий внесок в енергетику ранньої Землі. Згідно їхніх даних утворення кратера Манікуаган (Канада) діаметром 100 км супроводжувалось раптовим вивільненням енергії, рівної близько 1023 Дж, що в 1000 разів перевищує щорічну енергію всіх землетрусів на Землі. При утворенні невеликого метеоритного кратера, наприклад такого як Ріс, випаровувалось біля 10 км3 гірських порід. Варіації ступеня вимирання морських тварин у фанерозої за Л.В. Ван-Валеном [2]. Причиною підвищеного вмісту елементів платинової групи іридію і осмію можуть бути, на думку астрономів і геологів, кам’яні метеорити - вуглисті хондрити. Радянський вчений В.А.Бронштен (1987) вважає, що глобальна катастрофа на Землі може бути обумовлена падінням порівняно невеликого астероїда. Породи кратера вибухом виносяться в атмосферу і пил на тривалий період оточує Землю суцільною хмарою, що не дає можливості проходити сонячним променям. За повідомленнями газети «Известия», 27 жовтня 1937 року в Татарстані впав 54-кілограмовий метеорит за 4-5 м від жінки, яка працювала в полі. Так, деякі з метеоритів стали об’єктами поклоніння: метеорит «Чорний камінь» (Аль-хаджар), вмурований в стіну храму Кааба в Мецці (Саудівська Аравія), і на сьогодні залишається головною святинею мусульман. Лонг-Айленд, знайдений в 1891 р. в США, важить 564 кг, як і Сіхоте-Алінський, розколовся на дрібні уламки. Серед тих, що збереглися - кам’яний метеорит Парагоулд, впав 17 лютого 1930 р. в США, важить 372 кг; Оханськ - маса 300 кг, впав 30 серпня 1887 р. в колишній Пермській губернії; метеорит Княгиня, вага 293 кг, впав на Закарпатті (Україна) 9 червня 1866 р.; метеорит Кашин, вага 120 кг, впав 27 лютого 1918 р. в колишній Тверській губернії; метеорит Каїнсаз, вага 102 кг, впав 13 вересня 1937 р. в Татарстані. Із залізокам’яних метеоритів відомо більше, є вагою більше 1000 кг, найбільшим серед них є метеорит Хукіта вагою 2 т, знайдений в 1937 р. в Австралії. Л.П.Хряніна (за [2]) описує декілька різновидностей аллогенних брекчій: 1. Геохімічні особливості глини аномального шару і наявність у його складі мінералів з ознаками впливу надвисоких ударних тисків, а також температур доводили його зв’язок з утворенням гігантської імпактної структури.