Роль внутрішньої форми слова у формуванні поетичної картини світу. Асоціативні та образотвірні можливості форми слова у поетичних текстах 60-90 років ХХ ст. Внутрішня форма слова як конститутивний та апперцепційний елемент семантики поетичних номінацій.
Аннотация к работе
ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА УДК 811.161.2’371 Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60 - 90 років ХХ століття) 10.02.01 - українська мова Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук СТЕФУРАК Роксолана Іванівна Івано-Франківськ - 2003 Дисертацією є рукопис. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Голянич Марія Іванівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, професор кафедри української мови. Захист відбудеться 19 грудня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57). поетичний образотвірний апперцепційний семантика З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57. Автореферат розіслано 14 листопада 2003 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Н.Я. Тишківська ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ Одним із актуальних завдань сучасного мовознавства є вивчення глибинного змісту художнього тексту, гносеологічним елементом якого виступає внутрішня форма (ВФ) слова, оскільки вона, маючи аперцепційну природу, мінімально чи повністю експлікує у лексемі образ, покладений в основу номінації. Вчення про внутрішню форму слова вперше ґрунтовно розробив О.О. Потебня, досліджуючи дві форми лексеми: зовнішню (членороздільний звук, зміст, об’єктивований через звук) та внутрішню (найближче етимологічне значення номена, спосіб, яким виражається зміст). Концепція внутрішньої форми слова О.О. Потебні включає множинність тлумачень досліджуваної категорії, оскільки у внутрішній формі лексеми вчений вбачав “етимон”, інтерпретував її як конститутивний елемент образу, змістотвірну структуру, внутрішню сутність, що надає мові неповторності і показує людині, як уявляється їй власна думка; ВФ слова - це відношення змісту думки до свідомості, центр образу, знак значення. Вивченням внутрішньої форми слова безпосередньо займаються В.Г. Варіна, В.Г. Гак, М.І. Голянич, Т.Р. Кияк, Н.І. Мигиріна, Ю.І. Мінералов, Б.О. Плотников, В.М. Русанівський, О.С. Снітко, В.М. Телія, Л.Г. Хижняк, О.В. Чичерін. Нове тлумачення внутрішньої форми номена (ВФ - концептуальна ознака, закріплена в слові) обґрунтувала М.І. Голянич, під терміном “концепти” розуміючи різносубстратні одиниці оперативної свідомості (уявлення, образи, поняття), образно-смисловою вказівкою на які є саме ВФ лексеми. Предмет аналізу - внутрішня форма слова, включеного у найбільш частотні тропеїчні структури поетичного тексту (епітети, метафори, паронімічні атракції). Мова поетичних текстів “шістдесятників” ґрунтується на принципах метафоричності та віддаленої асоціативності (М. Вінграновський, І. Драч, І. Калинець, Л. Костенко, Б. Олійник, І. Світличний, В. Симоненко, В. Стус). Вона: а) формально будуючи, доповнює ЛЗ, здебільшого є частковою стосовно нього, членує лексичне значення, утворюючи його периферію, дає асоціативні імпульси для оприявлення нових семантичних відтінків слова: травневі ночі (Ю. Андрухович) - ВФ епітета - “такі, як травень”: пахучі, квітучі, життєдайні; малиновий голос (Т. Мельничук) - ВФ епітета - “такий, як малина”: солодкий, достиглий, приємний; б) здатна збігатися з лексичним значенням, наприклад, випаденець (І. Світличний) - “той, що випадає”: випадковий - випадок - випадати - випаденець .