Артеріальна гіпертензія і супутня патологія у хворих літнього віку: оцінка стану антигіпертензивної терапії в лікарняних закладах України - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР “ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ імені академіка М.Д. СТРАЖЕСКА” Автореферат Артеріальна гіпертензія і супутня патологія у хворих літнього віку: оцінка стану антигіпертензивної терапії в лікарняних закладах україни 14.01.11 - кардіологія Купраш Олена Володимирівна Київ-2007 Дисертацією є рукопис. Робота виконана: в Інституті геронтології АМН України, м. Київ Науковий керівник: доктор медичних наук, Єна Лариса Михайлівна, Інститут геронтології АМН, м. Київ, завідуюча відділом клінічної і епідеміологічної кардіології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Сіренко Юрій Миколайович, Національний науковий центр “Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” АМН України, м. Київ, завідуючий відділом симптоматичних гіпертензій доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м.Київ, завідувач кафедри факультетської терапії №2 Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапії і геріатрії, м. Київ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. За даними епідеміологічних досліджень, які представлені ВООЗ (1999, 2001), в популяції людей похилого і старечого віку частота АГ досягає 50%, при цьому в 2/3 випадків виявляється ізольована систолічна АГ. Результати Фремінгемского дослідження та наступних великих проспективних рандомізованих досліджень SHEP (1991), STOP (1991), MRC-E (1992), SYST-EUR (1998), SYST-CHINA (2001), ALLHAT (2002) однозначно показали, що артеріальна гіпертензія в літньому віці являє собою один з провідних факторів ризику розвитку мозкових інсультів, ускладнень ішемічної хвороби серця та збільшення смертності в даній групі. В останні два десятиріччя одержано незаперечні дані щодо ефективності антигіпертензивної терапії у хворих похилого та старечого віку: встановлено зменшення не тільки серцево-судинної, а й загальної смертності, а також таких серцево-судинних ускладнень як інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність (W.J. Elliott, 2002). Важливе значення в пізньому онтогенезі набуває взаємодія ліків в умовах вікової поліморбідності і, відповідно, поліпрагмазії (T.S. Field, J.H. Gurwitz et аl., 2004). Оптимізація антигіпертензивної терапії у хворих старших вікових груп передбачає, передусім, вивчення характеру та частоти асоційованих з АГ захворювань органів кровообігу і супутніх хвороб. Важливу інформацію про застосування ліків в реальній клінічній практиці дають фармакоепідеміологічні дослідження, які дозволяють з’ясувати структуру та частоту призначення ліків і їх відповідність до існуючих рекомендацій по лікуванню АГ, оцінити доцільність застосування антигіпертензивних засобів в геріатричній практиці, обгрунтувати їх взаємодію з лікарськими засобами (ЛЗ) інших фармако-терапевтичних груп і на цій основі розробити програми лікування АГ у хворих старших вікових груп (C.L. Neutel, 2000; B. Begaud, J. Dangouman, 2000; С.К. Зырянов, 2003). 2) Визначити нозологічно-споріднені групи, що характеризують типові сполучення АГ з асоційованою патологією органів кровообігу та захворюваннями інших органів і систем, як основу для розробки диференційованих стандартів лікування АГ в геріатричній практиці.